Комбайн за мільйони – лише для фахівців
Дмитро Узун, керівник сільського господарства «Прогрес», село Вознесенівка, Буджацька громада:
– Ми цього року вирішили весняну посівну не проводити зовсім, порахували, що економічно зараз це не вигідно. Усі наші поля засіяні озимою пшеницею, прогноз на врожай непоганий, але дуже потрібен дощ. Завдяки програмі бронювання нам вдалося зберегти мінімум спеціалістів – механізаторів, комбайнерів, агрономів, водіїв. Звісно, усі вони чоловіки.
Люди, які базікають про те, що можна і жінку посадити за кермо комбайна, не розуміють, що таке сучасна техніка. Ми використовуємо дорогу імпортну техніку – щоб її опанувати, треба мати досвід, освіту. Це не так, як раніше – два важелі є, то сів і поїхав. Усі наші комбайни оснащені комп’ютерами. Зараз, щоб підготувати висококласного комбайнера, механізатора, потрібен мінімум рік. У нас на техніці працюють хлопці з вищою освітою. Я не можу дозволити собі посадити на комбайн, що коштує мільйони, людину без відповідної кваліфікації. Звичайно, що і заробляють хлопці добре – під час збору врожаю комбайнери, механізатори, водії отримують від п’ятдесяти до ста тисяч гривень на місяць.
Зараз йде обприскування – вносимо добрива для захисту рослин. Механізатор, задіяний у процесі, отримує 2,5 тисячі на день. У нас жінки працюють лише в бухгалтерії. Навіть на току їм зараз нема роботи: комбайн під час збирання врожаю одночасно чудово чистить зерно сам, так що з поля пшениця одразу їде на елеватор.
Чи може зняти жінка колесо з комбайна?
Світлана Лукашевич, керівник фермерського господарства «Світлана», село Слободка, Бессарабська громада:
– Нам вдалося забронювати п’ятдесят відсотків працівників, тож зберегти самих критичних спеціалістів – досвідчених комбайнерів, механізаторів, водіїв, далекобійників. Але цього замало – площа посівів досить велика, тому під час жнив доводиться залучати комбайнерів зі сторони. І з цим є проблема – щоб доїхати до нас, в прикордонну зону, потрібно не просто мати бронювання чи відстрочку, потрібен ще дозвіл від прикордонної служби, інакше блокпост на Паланці не проїхати. А це забирає багато часу. Крім цього, частина нашої землі знаходиться майже на прикордонній смузі, а під час жнив люди працюють і вдень, і вночі – на це теж потрібні дозволи. Вважаю, що цю процедуру для аграріїв мають спростити, адже саме ми закладаємо золотий ресурс країни – зерно. Саме аграрний сектор є стратегічним для України.
Що стосується жінок-механізаторів, це міф. Я як жінка, яка працює в сільському господарстві не перший рік, добре розумію, що таке сучасна техніка. Тут потрібні не лише знання, досвід, потрібна ще й фізична сила. Уявіть собі, чи зможе жінка переключити самотужки причепні агрегати, налаштувати сівалку, а якщо спустить велике колесо? Ні, наполягаю: сільським господарствам потрібні сильні, здорові чоловіки, і не просто чоловіки, а фахові спеціалісти. Щодо врожаю цього року, то ми засіяли пшеницю, ріпак, ячмінь, дотримались усіх технологій, отже врожай буде. Але одне діло – виростити його, інше – вчасно зібрати. Тому нам вкрай потрібні наймані комбайни, а разом з ними і супроводжуюча машина технічної допомоги, яка у випадку поломки одразу в полі її усуне. Ми вже проводимо перемовини, звідки залучатимемо комбайни, однак цьогоріч вони не зможуть до нас приїхати в повному складі – комбайнерів стало менше, частина на фронті, а ті, хто залишився, отримали бронювання частково. Те ж саме з технічною допомогою. Тож, імовірно, до нас приїде лише по одному комбайнеру на комбайн, коли зазвичай їх було два. Це може поставити під удар своєчасний збір врожаю.
Сільські жінки і так багато на собі тягнуть
Петро Ламбов, керівник сільгосппідприємства «Петросталь», село Петрівськ, Бессарабська громада:
– Забронювати нам вдалося лише половину наших найцінніших спеціалістів. Я не розумію, чому працівників поліції бронюють на сто відсотків, а сільських господарств – лише на п’ятдесят. Ми ж робимо великий внесок в бюджет, експортуємо зерно і заробляємо гроші для держави! Частина наших хлопців – універсалів своєї справи – зараз на війні, адже механізатори там теж потрібні, бо вони справляються з будь-якою технікою.
На цей рік ми засіяли пшеницю, ячмінь, горох. Збір врожаю будемо проводити за допомогою залучених комбайнерів та водіїв, бо власними силами не впораємося. Наше господарство ще займається виноградарством, ось там працює цілком жіноча бригада. Хоча труд цей дуже нелегкий – одна обрізка лози чого варта. Сільські жінки і так багато на собі тягнуть – городи, домашнє господарство, діти, ще встигають і гроші заробляти.
Сьогодні комбайнери – на вагу золота
Михайло Соловйов, агроном фермерського господарства «АГРО РОСТ СОЛО», село Вознесенівка, Буджацька громада:
– У нас сімейний бізнес, рослинництвом ми займаємося вже десять років. Одразу скажу – дуже тяжко зараз з кадрами, людей на селі катастрофічно не вистачає: хтось на війні, хтось – за кордоном. Під час польових робіт за трактор сідаю і я, і мій син Іван. Дочка приїжджає з Одеси і працює на ваговій, дружина готує, щоб нагодувати людей в полі. Забронювати людей поки не вийшло, зараз син займається цим питанням. Дуже сподіваємось, що хоча б декого з наших працівників вдасться забронювати, інакше працювати не буде з ким.
На жнива збираю людей із сусідніх сіл. Сьогодні досвідчені комбайнери, механізатори – на вагу золота. Цьогоріч ми засіяли пшеницю, ячмінь, ріпак, кукурудзу, соняшник, льон. Так що збирати буде що, починаючи з червня і до самого жовтня.
Щодо того, щоб посадити жінку за трактор, то це повна маячня. Про це говорять люди, які нічого не розуміють в аграрній сфері. Може, якась жіночка і проїде пару кілометрів, зробить селфі за кермом, але це не означає, що вона зможе працювати на важкій сільськогосподарській техніці. Тож на початку літа будемо залучати фахівців на час жнив з інших регіонів, бо своїх не вистачить. Сподіваюсь, закінчиться війна, хлопці повернуться, і ми будемо, як і раніше, вирощувати хліб і радіти життю.
Ми почали більше допомагати один одному
Дмитро Чиканчи, керівник сільгосппідприємства «Яровський», село Ярове, Бессарабська громада:
– Ми зробили все можливе, щоб зберегти своїх людей. Зараз у нас 15 механізаторів, з них сім — заброньовані, шість мають відстрочку за сімейними обставинами, інші – пенсіонери. Є два сучасних комбайни «Джон Дір» і «Нью Холанд», але на жнива будемо ще залучати, вже домовилися з комбайнерами з іншого господарства. В них є бронювання, мешкають вони недалеко, тому дозвільні документи їм не потрібні.
Цьогоріч засіяли пшеницю, ячмінь, горох, соняшник. Врожай буде непоганий, однак потрібні дощі. Працюють і жінки – на току, в бухгалтерії, на млині, на кухні, бо під час збору врожаю ми безкоштовно годуємо тричі на день людей прямо в полі. Ми цінуємо наших хлопців. До речі, коли в нас закінчується гаряча пора, хлопці їдуть допомагати іншим сільським господарствам. Минулого року працювали на Житомирщині.
Взагалі за час війни між аграріями зміцніла взаємопідтримка – ми почали більше допомагати один одному, виручати насінням, добривами, технікою, паливом. Зараз такі важкі часи, що без підтримки тяжко вижити.
Читайте також:
