Вулиця Леніна була в кожному населеному пункті за часів СРСР. Але владі цього було замало. Варіації “ленінських” назв, здавалося, були нескінченними. Сьогодні в рубриці про радянські назви одеських вулиць мова піде про дві з таких – Ленінської “Іскри” та Ленінського батальйону.
Париж та Одеса
“Париж вартий меси”. За переказами, ці слова промовив у 1593 році Генріх Наваррський, майбутній французький король Генріх IV. Нібито він блукав Парижем, милувався його красотами та… зовсім забув про обов’язкове церемоніальне відвідування релігійної установи.
Коротше, “прогуляв” обідню молитву. На докори наближених він відповів тією фразою, що стала крилатою. Ось і автор цих рядків, блукаючи іноді вулицями Одеси та будучи впевненим, що своїми красотами “моя” Одеса не поступається “його” Парижу (все, як в одеському анекдоті: я знову хочу в Париж! – ти вже був у Парижі? – ні, але я вже туди хотів і тепер знову хочу!), відповідально заявляє: Одеса таки варта того, щоб знати її історію. Принаймні, вивчаючи її за назвами вулиць.
Зараз у цьому питанні вельми хаотична ситуація: назви з різних причин змінюються, таблички на будівлях часто залишаються колишні, хоча деякі вулиці вже пере-перейменовані. А нерідко і пере-пере-пере…
Проспект Ленінської “Іскри”
Ось, наприклад, у 1958 році безіменна вулиця була названа Аеродромним шосе (іноді називали Чорноморським шосе). У 1979 році — це вже проспект Ленінської “Іскри”. У 1995 році — перейменований на проспект маршала Жукова. З 2016 року це проспект Небесної Сотні (Київський район).
Коротко про те, що таке ленінська “Іскра”. Слід підкреслити, що в ті роки, коли Союзом РСР командував Леонід Ілліч Брежнєв, шанування Володимира Ілліча Леніна було піднесено в ранг релігії. Тезки все ж по батькам.
Анекдот розхожий був, що Брежнєв рекомендував своїм найближчим партайгеноссе простіше до нього звертатися: не товариш Брежнєв, не Леонід Ілліч, а просто Ілліч. Ну і назви вулиць, відповідно, не останню роль грали.
Тут тобі і Крупська на табличках (ленінська дружина), і Дмитро Ульянов (його братик), і вулиця Леніна (куди ж без неї: навіть у селі Черезтинперелазунезачіпайлівка такий топонім мав бути наявним!), і Ілліча, і Ульянова (це дівоче прізвище Вови) і т.д. і т.п.
Та що там вулиці: в народі подейкували, що й одеколон був “Запах Ілліча”, і цукерки “Ленін в шоколаді”, і винце 0,7 літра плодово-ягідне “Ленін в Розливі” (це від назви озера, де він у курені від переслідувань ховався).
А “Іскра” – це революційна нелегальна марксистська російськомовна газета, заснована Леніним у грудні 1900 року в Мюнхені. Всього вийшло 112 номерів (вона виходила 1-2 рази на місяць тиражем 6-10 тис. примірників до жовтня 1905 року). У 1902-му німці її заборонили, редакція перекочувала до Лондона, у 1903-му – до Женеви.
До росії газета потрапляла через Україну і, зокрема, через Одесу. На честь одного з “листонош” в Одесі (хто б сумнівався?) була названа вул. Загубанського (у нього 10 ходок морем з валізою “Іскри”).
Вулиця Ленінського батальйону
А ще була в Одесі вулиця Ленінського батальйону. Потім – це вул. Армійська в Приморському районі, а з 2024 року – Незалежності. Ленінський батальйон, створений більшовиками в Одесі з добровольців на початку лютого 1918 року і проіснувавший всього кілька місяців, брав участь у боротьбі з австро-угорськими окупаційними військами та силами Центральної Ради.
Читайте також: В Одесі назвали вулицю на честь одного з шести Миколаїв Аркасів: історія дивовижної родини
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
