Розводити перепелів на теплому домашньому радіаторі? Доросла людина, скоріше за все, заперечуватиме таку можливість і взагалі вважатиме ідею безглуздою. А ось підлітки, чия уява та фантазія не бачать перешкод, доводять, що це можливо. На Всеукраїнському конкурсі винахідницьких і раціоналізаторських проектів еколого-натуралістичного напрямку цього року було багато інноваційних проектів, які запропонували вихованці учбових закладів Одеської області. Зокрема, серед лідерів були Крижанівський та Фонтанський ліцеї
Птахоферма вдома? Будь ласка!
Олександрі Кравець захотілося довести або спростувати свою ідею вирощування перепілок із магазинних яєць у хатніх умовах, без традиційного інкубатора — на батареї. Адже розведення перепелів та використання їхнього м’яса і яєць широко практикується в багатьох зарубіжних країнах: Японії, Німеччині, Великобританії, США, Франції та інших. Чому б не спробувати?
Дівчинка вивчила породи перепелів, з’ясувала їхні особливості. На відміну від інших птахів, перепілки менше хворіють. Вони мають температуру тіла вищу, ніж у інших свійських птахів (38-42оС). Таке середовище не є сприятливим для розвитку мікроорганізмів, що викликають хвороби. Тому у перепелів висока стійкість до заразних захворювань і вирощувати їх легше.
— На батареї у ящику та в умовах достатньо зволоженого повітря вилуплення починається на 15-й день закладки, — каже Саша. — Сумно, що вилуплюється тільки 20%, мабуть тому, що не всі яйця виявляються свіжими на момент покупки. Шкаралупа від перепелиних яєць на 90% складається з мікроелементів та має нульову калорійність, тому можна спокійно додавати порошок з шкаралупи до їжі. А перепелиний послід — органічне добриво. Підійде, наприклад, для підкормки кімнатних рослин. В мене воно чудово підійшло для підкормки фіалки сорту «шансон».
Читайте також: Сумочки та одяг своїми руками: підлітки з Одещини відкрили свій бізнес
На думку юної винахідниці, маленькі перепілки далі можуть бути переміщені до невеличкого пташника і зростати до дорослого стану. І родина, без великих витрат, матиме поживний та корисний продукт харчування, а може ще й додатковий заробіток.
Навіщо потрібні екологічні паркани?
Учень ліцею «Крижанівський» Олександр Барабаш, учні ліцею «Фонтанський» Владислава та Нікіта Осташевські запропонували створення «Зеленого паркану».
Олександр Барабаш
Ідея проекту полягає в тому, що формування «зеленого паркану» вздовж проїжджої частини населених пунктів не тільки прикрашатиме зовнішній вигляд вулиць в будь-яку пору року, а й буде виконувати дуже важливі та корисні захисні функції від пилу, викидів від автотранспорту.
На думку авторів проекту, саджанці для створення «зелених парканів» можна вирощувати на пришкільних дослідницьких ділянках. Під час розмноження туї «брабант», самшиту «колхідонського» учні можуть виконувати різні види практичних робіт, пов’язані з вирощуванням хвойних рослин (висівання насіння, підготовка живців, догляд, підготовка грунту), проводити спостереження, виконувати довготривалі досліди.
Владислава Осташевська
Під час реалізації проекту автори також побудували будиночки для комах. Це дерев’яні конструкції, заповнені трубочками очерету, гілочками малини, бузини чи інших рослин. Будиночки для комах можуть підтримати їхню численність у природі і, таким чином, сприяти збереженню як біорізноманіття, так і нормальних умов для запилення рослин.
Невикористані можливості?
Знайомство з пропозиціями школярів вражає комплексним підходом і розумінням необхідності вирішення дуже різних проблем.
Саша Кравець спочатку хотіла лише спробувати безпосередньо вдома отримати з яєць маленьких перепілочок. А потім створила дорожню карту розбудови невеличкого домашнього пташнику, який допоможе у скрутні часи багатьом родинам і харчуватись краще, і трохи заробити.
Нікіта Осташевський
Автори «Зеленого паркану» спочатку мали на меті лише збільшити озеленення вулиць Крижанівки та Фонтанки. Але дійшли висновку, що і саджанці треба самостійно вирощувати, і умови для поселення корисних комах створювати, а потім ще й брикети для опалення виробляти, бо лише за рахунок озеленення екологічний стан населеного пункту суттєво не покращити.
Насправді нічого дивного в цьому немає: винахідництво, якщо дитина починає ним займатись, спонукає до оволодіння корисними навичками, до пошуку нових знань у різних галузях, до спілкування з однодумцями та досвідченими педагогами, бо технічна творчість — то справа колективна. Це постійний процес самозайнятості творчої людини і переходу від одного проекту до наступного.
На відміну від посадовців, учні розробляють економічно обґрунтовані проекти з невеликим рівнем фінансування. І майже кожен з ним може бути швидко і з користю реалізований у місцевій громаді. Але поки такої статистики немає. Хоча в умовах війни багато ідей підлітків допомогли б громадам покращити рівень життя своїх мешканців.
У Крижанівському та Фонтанському ліцеях створили чудові умови для того, щоб багато дітей долучались до винахідницької діяльності. Тепер слово за керівництвом місцевих громад — треба зробити так, щоб потенціал цікавих проектів не перетворився на кладовище невикористаних можливостей. І підлітки побачили свої ідеї втіленими у життя, не втратили хисту до пошуку нового, ставили перед собою більш складні завдання та не боялися братись за їхнє вирішення.
