Богдана змалечку мала хист до шиття. Голка, нитки, строкаті клаптики тканини — і ось у неї найошатніші ляльки якщо не в усій Саф’янівській громаді, то в Ларжанці точно. Сьогодні ж у майстрині вже є реальні замовники, яким вона шиє модні сумки-шопери. Хоча дівчинці ще немає й 14 років!
Рік тому Богдана і не думала, що матиме купу замовлень та зароблятиме гроші. Вона та багато інших підлітків опановують навички професійного шиття на соціальному шкільному підприємстві, що працює у Ларжанському ліцеї. Це стало можливим завдяки проєкту навчального закладу “Соціальне шкільне дитяче підприємство”.
«Одеське життя» дізналося, як підлітки з Ізмаїльщини започаткували свій перший бізнес та вже стали зірками місцевих ярмарків.
Хочеш, щоб твої вироби купували? Вчись майстерно шити!
Коли директорка ліцею Світлана Рудакова розповіла учням восьмого класу про ідею створення дитячого підприємства та запитала, хто бажає спробувати, підняла руку тільки Поліна.
— Ми з мамою постійно моделюємо, тож мені було цікаво. На цьому виробництві щось виготовляти, керувати та вести бюджет пропонують саме дітям. Вчителі лише допомагають. Тому я і вирішила спробувати, — розповіла Поліна.
Не менш цікаво було вчительці трудового навчання Тетяні Гудковій, якій директорка запропонувала наставництво — підказувати, допомагати з ідеями.
— Спочатку не знали, чим діти будуть займатися. Треба було щось нескладне, але захопливе. Наприклад, сумки, пенали, косметички. Але насамперед діти мали опанувати швейну машинку. Ми зустрілися з Поліною минулого літа, і я її запитала, чи згодна вона вчитися. Бо якщо ми збираємося продавати нашу продукцію, то шви мають бути бездоганними. І Поліна погодилася. Якщо шов виходив нерівний — вона його розпорювала і починала заново, — згадує Тетяна Анатоліївна.
Хоча усе підприємство почалося з однієї учениці, невдовзі її приклад наслідували інші дівчата. Бажаючих наразі вистачає: на підприємство приймають підлітків, які досягли 14 років. Договори на працевлаштування підписують з їхніми батьками. А Поліна вже подолала першу сходинку кар’єрного зростання: вона очолює підприємство та відповідає за бухгалтерію.
Зірки місцевих ярмарків: від дизайнерських сумок до футболок з принтами ручної роботи
Оскільки у дівчат не було стартового капіталу, вони почали шити дизайнерські сумочки зі старих джинсів. Незабаром про дитяче підприємство дізналися інші мешканці Ларжанки, та почали приносити туди непотрібні їм джинсові речі. Перші зароблені кошти майстрині вирішили витратити не на зарплату, а на фурнітуру і тканини. На кишенях сумочок з габардину, за порадою Тетяни Анатоліївни, дівчата написали “Love іs”. Такі стильні аксесуари розкупили дуже швидко.
Поліна підказала ще одну ідею: вона пошила сумку з чорного габардину на день народження матусі, використавши техніку розмиття білої фарби навколо зображення. Інші дівчата надихнулися цим задумом і спільними зусиллями зробили лінію сумок з малюнками білою фарбою.
— Косметички, пенали, домашні капці розкуповували щойно ми виставляли їх на ярмарок. А позаяк і у нашому, і у сусідніх селах ярмарків проводиться дуже багато, то розпродали ми наші вироби швидко. До Дня села вирішили підготувати дещо особливе — футболки з малюнками. Вони стали хітом продажу! Малюнки зробили на найрізноманітнішу тематику: з козаком, українським воїном, жовто-блакитним серцем, морськими пейзажами, навіть з павуками-черепами. Мешканцям особливо сподобалися футболки із написами: просили ще, навіть пропонували свої ідеї фраз, — розповідає вчителька.
Шити та малювати вчать всіх бажаючих. Головне — бути старанним
Молодші дівчата теж захотіли шити та малювати. Спеціально для них працює гурток при підприємстві. Саме тут Богдана, про яку ми згадували на початку розповіді, навчилася робити ідеальні шви на машинці.
— У Богдани одразу стало виходити, достатньо було один раз показати, — із задоволенням розповідає Тетяна Гудкова. — Ця справа їй до душі, тому батьки купили їй швейну машинку. Вона навіть придумала фірмові двосторонні шопери: вивертаєш — і твоя сумочка вже іншого кольору.
Таланти проявляють й інші дівчата. Наприклад, Ярослава вдало презентує пошиті речі, Юля — добре малює, а Ані взагалі хочеться створювати різні речі хендмейд.
Плани і мрії: як вміння шити допоможе дівчатам у майбутньому
Швачки-початківиці вже отримали своє перше велике замовлення: пошиття 60 прапорів для Саф’янівської громади. Звісно, за цю роботу вони отримають оплату. А вже як розподілити доходи, юні майстрині вирішуватимуть разом: на нитки, тканини, акрилові фарби або зарплату.
Зараз дівчата нібито моделюють своє доросле життя. У них безліч ідей. Хтось хоче стати дизайнером одягу, хтось — відкрити бізнес, хтось — створити власний бренд. І перші важливі кроки у досягненні цих мрій вони роблять на шкільному підприємстві. Та вже зараз здобувають знання, які їм знадобляться у майбутньому.
