2009 року Європарламент проголосив 23 серпня Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. Чому саме ця дата і чому ці два людожерські режими загадані разом? Цього дня 1939 року, якраз 85 років тому, глави відомств із закордонних справ нацистської Німеччини та сталінського СРСР підписали так званий Пакт про ненапад, або як його ще називають – Пакт Ріббентропа-Молотова.
Як Сталін пив за здоров’я Гітлера
Ми з вами, співгромадяни, всі стали майже дипломатами, як мінімум, тому що життя змусило нас зрозуміти, що таке меморандум (Будапештський). Слово це перекладається як “протокол про наміри”, а по життю це квінтесенція чиєїсь тупості, дурості та недалекоглядності, в перемішку з чиїмось злим наміром, підлістю та політичною проституцією.
А що таке пакт? Це договір про мирні відносини між державами, що не перебувають у стані війни між собою. Фактично це був “договорняк” Гітлера – Сталіна. Просто підписантами були ці два дипломати.
Доповідаючи фюреру про процедуру підписання у кремлі, Ріббентроп писав: “Сталін і Молотов дуже милі. Я відчував себе, як серед старих партійних товаришів”. А на бенкеті на честь підписання цього пакту було “алаверди” Сталіна: “Я знаю, як німецький народ любить свого фюрера. Тож хочу випити за його здоров’я”.
Ну ще б пак: “вишнею на торті” цього договору був секретний додатковий протокол про розмежування між сторонами сфер інтересів у Східній Європі на випадок «територіально-політичного перебудови».
Читайте також інші матеріали автора: Чому одну з головних вулиць селища Котовського назвали на честь «політичного» генерала
Це – мені, це – тобі
Протокол передбачав включення Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, східних “областей, що входять до складу Польської держави”, та Бессарабії у сферу інтересів СРСР. Західна частина Польщі була віднесена до сфери інтересів Німеччини.
Після сталінського тосту принесли карту і “вождь усіх народів” улюбленим синім олівцем розмашисто затвердив приєднання “нових земель”. Потім це назвали “національно-визвольним походом Червоної Армії до Західної України та Західної Білорусі”.
Він розпочався 17 вересня і, по суті, означав, що СРСР вступив у війну на боці нацистської Німеччини. Вже 23 вересня робітничо-селянська червона армія “звільнила” Львів, 27 вересня німці взяли Варшаву. Між командирами передових частин вермахту та Червоної Армії було налагоджено обмін офіцерів спецзв’язку. В багатьох “звільнених” окупантами містах (Брест, Гродно тощо) були проведені спільні паради. СРСР 1939 року отримав 52% території Польщі та 30% її населення.
Показово, що підготовка секретної частини пакту відбувалася у СРСР за повного незнання навіть вищого партійного та господарського керівництва країни. Як потім згадував член Політбюро ЦК партії Микита Хрущов, у Сталіна їх зібрали 23 серпня: “Сталін розповів, що відповідно до договору до нас фактично відходять Естонія, Латвія, Литва, Бессарабія та Фінляндія… Щодо Польщі, Сталін сказав, що Гітлер нападе на неї і зробить своїм протекторатом. Східна частина Польщі, населена українцями та білорусами, відійде до СРСР …Самого договору з Німеччиною я не бачив. Думаю, крім Молотова, Сталіна і деяких причетних до цього осіб із Наркомату закордонних справ, його ніхто не бачив».”.
“12 стільців” по-нацистські
Після підписання цієї двосторонньої підлості натягнуті до того радянсько-німецькі відносини демонстративно потеплішали. СРСР видав “братському” німецькому уряду майже 4 тисячі німців, зокрема – членів сімей репресованих в СРСР німецьких комуністів, які здуру туди приїхали, увірувавши у свою безпеку в “країні соціалізму”. Німці, у свою чергу, раптом терміново полюбили “русиш культуриш”: у берлінських театрах ставили “Ліс” Островського та “Три сестри” Чехова. Більше того, тамтешні “кіношники” зазіхнули навіть на “12 стільців” Ільфа та Петрова. Але актор Ганс Мозер звів роль нашого великого Остапа Бендера до тупого трюкацтва, бездар! Зовсім не зрозумів він Великого Комбінатора!
І на завершення – коротко про те, як склалися долі “дійових осіб та виконавців” цього пакту. Ну, про те, як загнулися Сталін та Гітлер, знають усі. 53-річний Йоахім фон Ріббентроп здох у петлі за рішенням Нюрнберзького трибуналу 16 жовтня 1946 року. А ось В’ячеслав Молотов благополучно двічі очолював зовнішньополітичне відомство СРСР (1939-1949, 1953-1956 рр). Він “дав дуба” 8 листопада 1986 року у 96-річному віці.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
