Війна класичного вигляду в Україні досить швидко перетекла у війну дронів. Ці відносно дешеві пристрої вирішують одразу кілька завдань. Для боротьби з дронами обов’язковими стали пристрої РЕБ. До Дня фахівця радіоелектронної боротьби Збройних Сил України, «Одеське життя» дізнавалася, що таке РЕБ, чи можна їх виготовляти в домашніх умовах, і чи завжди вони ефективні.
Що таке РЕБ
РЕБ — це пристрої, які ведуть «електромагнітний бій». Вони виконують кілька функцій.
Придушення — зрив роботи або зниження ефективності систем противника за допомогою перешкод і помилкових цілей.
Захист — нейтралізація РЕБ противника, захист об’єктів і позицій від самонавідного озброєння і технічних засобів розвідки.
Розвідка — збір інформації на основі перехоплення сигналів каналами зв’язку між людьми, радіолокаційних станцій, станцій радіоперешкод.
РЕБ стратегічного рівня прикривають територію в радіусі від сотень до тисяч кілометрів. Оперативно-тактичного — на кілька десятків. Але не менш важливими є і, так звані, «окопні РЕБ». Це мобільні пристрої, які можна переносити і використовувати на машині, в бліндажі, в піхоті. Вони створюють навколо себе «купол», що припиняє роботу ворожого дрона. Тобто — безпосередньо захищають бойові позиції, рятують життя бійців і бойову техніку.
РЕБи — всією сім’єю
Державні підприємства в Україні «окопні РЕБ» практично не виробляють. Виготовляють їх кілька приватних компаній. Можна купити імпортні РЕБ. Щоправда, ціни «зашкалюють». Тому, як правило, військові звертаються по допомогу до волонтерів. А ті, своєю чергою, — до «народних умільців».
Одеський інженер-конструктор Альберт Вірнін створенню невеликих антидронових установок для українських військових присвячує весь свій вільний час. Разом зі своєю сім’єю він робить і «окопні» РЕБ, і мобільні — порівняно з класичним «окопниками», вони мають свої особливості, і антидронові рушниці — портативні засоби РЕБ вузькоспрямованої дії, що протидіють лише ворожим дронам, і не заважають своїм.
Бізнесом для родини Вірніних таке виробництво не є. За словами Альберта, він намагається вкластися в собівартість виробу — суму до 2 000 $, близько 78 000 гривень. Вартість залежить від «начинки» рушниці.
Насамперед — від потужності генератора перешкод, який є найдорожчою деталлю пристрою. Решту вузлів майстер виготовляє з підручних матеріалів. Наприклад, використовує звичайні електрощитки, терки для штукатурки, під корпус може пристосувати каналізаційні труби, а під ручку — шуруповерт. При цьому аналогічний пристрій іншого українського виробника коштує 600 000 гривень — тобто, понад 15 000 $, а австралійська рушниця більшого діапазону — 2,4 млн гривень, понад 61 000 $.
Частину своїх антидронових рушниць конструктор військовим просто подарував. А коли не вистачає грошей на черговий задум, його дружина Лариса оголошує збір коштів через соціальні мережі. У закупівлі деталей допомагають рідні та друзі.
Про «непередбачувані» дрони та антидронові розрахунки
Нині, розповідає конструктор, у війні використовують два типи БПЛА: керовані та некеровані. До перших можна віднести FPV-дрони і розвідники, якими керує оператор. Другі — це «шахеди», які вже летять на зазначену ціль.
— Керовані дрони — це такий собі маленький комп’ютер, який має скинути на вашу голову гранату або іншу вибухівку. Вони підступні — їх можна помітити лише зблизька — за 250-300 метрів, — зазначає Альберт. — Тому — дуже небезпечні. І завдання сучасних антидронових технологій — зупинити та знищити такі керовані БПЛА.
Для управління «розумними» дронами створюються спеціальні радіоканали передачі між ними та оператором. Порушити цей зв’язок досить складно через «просторість» радіоефіру. Тим паче, що дрон необхідно розпізнати заздалегідь, оскільки FPV-пристрій рухається швидко і за умови візуального контакту, як правило, реагувати вже пізно.
Передбачити, як поведеться дрон після втрати зв’язку з оператором, неможливо. Він може перейти на м’яку посадку, спробувати зробити розворот і повернутися на вихідну позицію. Крім того — рвонути вгору, щоб вийти із зони радіоглушіння, або впасти «каменем» униз.
У ЗСУ працюють так звані антидронові розрахунки: один боєць аналізує інформацію і обчислює БПЛА, а інший потім «збиває» ворожий дрон. І, на думку Вірніна, результати набагато кращі, коли є третій боєць зі ще однією антидроновою рушницею.
Про «універсальні» РЕБ і військові випробування
Водночас стверджують військові, «маленької чарівної коробочки», яка захистить від дронів, не існує. Недавній приклад відносної ефективності засобів радіоелектронного захисту — відео підбиття українським FPV-дроном російського танка, оснащеного РЕБом, яке облетіло всі канали.
Тому до вибору РЕБа необхідно підходити зі знанням справи.
— Гарний алюмінієвий корпус слабо допомагає глушінню дронів. Навіть якщо ціна його «зашкалює» за дві тисячі. Наприклад, системи з вертикальними штирьовими антенами проти FPV не працюють. Вони мають вертикальну поляризацію сигналу, а у 99% дронів — антени в горизонтальній. Це дуже сильно послаблює вплив. Необов’язково захистить від дрона і система з одним модулем на частотний діапазон. Для впевненого глушіння їх має бути щонайменше два, — каже оператор дронів Дмитро Борцов. — До того ж універсальна «глушилка» на всі частоти універсально погано глушить усе. Ліс антен із валізи має гарний вигляд — але не більше.
Думку бійців конструктор обов’язково враховує. Випробування своїх винаходів він проводить разом із ними. Військові повідомляють інженеру, куди і коли для цього приїхати. І замовлення на РЕБ у Алберта Вірніна є, практично, завжди.
