Проспект Українських Героїв… Колишній Олександрівський… Нові часи наче вдихнули в нього і нову назву, і, звісно, новий настрій. Який він сьогодні?
Старовинний чи просто — старий проспект? Нові вуличні покажчики з новою назвою проспекту — немов нагадування: нові часи — нові герої… Наші, українські… А ще нагадування, що йде третій рік війни з рашистами…
Та все ж — весна і сонце (нарешті!). На проспекті Українських Героїв — тиша. Бо ж звичайний (що зараз звичайне?) робочий день з його тривогами. Повітряна тривога пролунала, поки ми вивчали сьогодення проспекту, тільки один раз…
Старий проспект наче просинається: комунальники висадили квіти, бруньки наче на очах стають ніжним зеленим листячком. А пам’ятники старого проспекту (їх тут багато) — немов теж в очікуванні…
Люди на лавах — у стрічках новин, особливо коли пролунала ота «чергова» повітряна тривога. А хтось придивляється до бруньок: просинається природа, готується проспект до справжньої весни, навіть якось заспокоює…
І, звісно, відома наша «Книжка». Ну так, зветься вона ринком. Та хто ж її так називав раніше, чи називає зараз?..
На «Книжці» — як завжди, «свій курс»: вона і на каву запросить, і чимось ще привабить. Хтось, до речі, на каву йде тільки сюди, особливо якщо поруч живе чи працює. Бо ж дійсно — особливий колорит має та «Книжка», навіть якщо відомий балкон (ми ж прийшли у понеділок) сьогодні відпочиває…
Жіночка на лавці хоче поговорити «за життя»:
— Приходжу сюди кожного дня… Отак посиджу, на людей подивлюсь — і здається, все в нас буде добре… От скоро троянди заквітнуть… Якась добра магія є у нашого проспекту, ви теж так думаєте?.. Он стоять собі маршрутки, авто проїжджає, люди песиків своїх вигулюють — і вже краще на душі. Я тут почуваюся краще, аніж коли сиджу вдома. А взагалі, здається, я вже втомилася боятися…
«Добра магія»… Якщо вона її відчуває на старому проспекті — то це ж прекрасно…
«Красиво бути вільними людьми!», — прочитала я на «Книжці»… А ще головне — «Слава ЗСУ!».
Дійсно, якась магія. Навіть «чергова» повітряна тривога, що знов пролунала над головою, здалась не такою вже й страшною.
Чи, може, ми дійсно вже «втомилися боятися»?..
Фото авторки
