В день народження Тараса Шевченка кореспондент «Одеського життя» пройшлася разом з іншими одеситами куточками старовинної одеської Шевченкіани. Одеська Шевченкіана? Кобзар же жодного разу не був в Одесі… Так, але старовинні листівки, книжки та роботи майстрів розповідають нам, як зберігалася жива пам’ять про Шевченка в нашому місті…
Все це видано в Одесі
Пройтись куточками одеської Шевченкіани… Та чи можливо це? Так, можливо, якщо завітаєте до Кав’ярні-музею «Стара Одеса». Тут, у невеличкому, але такому змістовному Музеї зібрано багато автентичних експонатів!.. Але ж ми сьогодні – про Шевченка.
Тихенько спускаюсь сходами, відкриваю двері – і перше, що бачу у музеї сьогодні, у день народження нашого Кобзаря – маловідомий (для мене до сьогодні – зовсім невідомий) портрет одеського митця Володимира Заузе…
Портрет Шевченка Володимира Зауде
А поруч – старовинні листівки, книжки з ілюстраціями… І все це – присвячено нашому Шевченку. І все це видано в Одесі.
Так, експозиція невелика. Але ж зверніть увагу: все це – старовинне, автентичне та, повторюю, маловідоме. Головне – все живе, і нагадує, як в Одесі зберігали пам’ять та вшановували Кобзаря.
Боже, тільки підрахувати, скільки виповнилося років оцій листівці, що була видана в Одесі ще у 1911 році! І, звісно, прочитати напис на звороті – українською…
Ця листівка була видана в Одесі 1911 року
Зворотний бік листівки 1911 року
Портрет Кобзаря в єдиному екземплярі
Так, пощастило навіть потримати у руках рекламну листівку давнього одеського торгового дому Івана Маха з портретом Шевченка. Справжній раритет! Це «жива» листівка, навіть й не листівка, а малюнок з зображенням Кобзаря. Він існує у єдиному екземплярі!
Ця листівка існує в єдиному екземплярі
– Тарас Григорович навіть збирався жити в Одесі… Та не сталося. Вважав наше місто носієм-продовжувачем козацьких традицій. Так, не довелося поетові побувати в нашому місті. Та в Одесі жили його справжні друзі, які надсилали йому фарби, папір, книжки, сюди приходили його листи, – розповідають засновники «Старої Одеси» Ольга та Петро Манелиси.
Гортаю сторінки виданої в Одесі старовинної книжки (1914 рік видання), присвячену Шевченку. Дивна назва – «Бережіть могили». Треба розуміти як «Бережіть пам’ять»… Вражає все, особливо чорно-білі ілюстрації про дитинство та життя поета…
В Музеї все сьогодні так, немов торкаєшся сторінок буття і творчості Шевченка. Бо все зроблене з якоюсь особливою любов’ю – до історії, до людей. До самого життя…
Фото авторки
