Про Одесу склалося багато міфів: про особливу мову, про засилля бандитів, історію виникнення та багато інших. Якісь із цих уявлень відповідають дійсності, інші нав’язані імперською ідеологією та пропагандою. Що чекає на такі уявлення про Одесу в майбутньому, розповіли експерти – науковці та філософи.
Які міфи про Одесу ми знаємо та як їх змінила війна
Напевно, найцікавіша тема – одеські міфи, вважає соціолог Вікторія Баласанян, яка проводила опитування на цю тему серед одеситів.
Соціологи умовно виділили п’ять груп міфів одеського колориту:
- «Одеса-мама» – одеські дворики, Привоз тощо;
- міф бандитської Одеси;
- курортне та туристичне місто;
- культурне місто;
- міф про «особливість» Одеси.
– Міф про те, що Одеса “окрема держава”, зараз викликає швидше негатив, – зазначає соціолог. – Сьогодні він асоціюється із сепаратизмом.
В результаті, уявлення мешканців міста про Одесу зараз сформувалося таке: це місто українське, європейське, туристичне, креативне та підприємливе, центр гумору. Основна фішка – мультикультурність.
– Працюючи над есе про міф Одеси, ми мали сформулювати те, що маємо зараз, і над чим треба працювати, — розповідає історик та краєзнавець Олександр Бабич. – Як трансформувати міф, щоб Одеса могла ним пишатися?
– В Україні небагато міст із настільки потужним міфом як Одеса. І певні його елементи, як гиря, висять у нас на ногах, вважає співавтор Бабича філософ Оксана Довгополова. – Це образ російськомовного міста, яке через це має якусь проросійську спрямованість. І цей міф нам заважає.
Є бажання позбутися і міфу про «особливість» Одеси.
– З лютого 2022 року Одеса знаходилася дуже близько до лінії фронту. І це призвело до переоцінки сусідів. Раніше була думка, що Одеса – «пуп землі», — вважає Оксана. – А що таке Миколаїв, Херсон – ми не дуже бачимо, Нині ж в Одесі відбувається перевизначення формування простору, дуже потужна солідарність із сусідами.
Трансформується зміст та поняття «Одеса-мама».
– Це частина бандитського міфу – бандитський тандем з «Ростов-тато», – розповідає філософ. – А сьогодні з’являються анекдоти про «Миколаєва-тата» – захисника. І «Одеса-мама» виступає тут зовсім інакше.
Морські ворота, «локація горя» та місто-підприємець
Однією з базових складових одеського міфу є зернова торгівля. І коли минулого року порт замовк, для одеситів, за словами Оксани, це стало загальноміською трагедією. А коли почав працювати зерновий коридор – багато хто плакав від щастя. Так зернова торгівля як частина одеської ідентичності знову вийшла на перший план.
– Якщо раніше термін «Велика Одеса» включав туристичну локацію – умовно, від Коблево до Затоки, то зараз вона розширилася від Херсона до Ізмаїла та Рені. Адже саме ці міста та порти асоціюються з експортом хліба. А це – податки, прибуток, який він дає Україні, — каже Олександр Бабич. – А ще ця локація пов’язана із загальним горем – бо бомбять саме там, де йде експорт хліба.
З початку повномасштабного вторгнення РФ Одеса втратила 300 000 мешканців. Наразі їх компенсували близько 270 000 людей, які приїхали сюди з Миколаєва, Херсона, Маріуполя. І більшість із них, швидше за все, тут залишаться.
Одеса завжди була готова приймати людей, які приїжджали сюди більш ніж 200 років з усього світу.
– Одеса, Одеська область – це ворота між цивілізаціями, – переконана Оксана Довгополова. – Люди приїжджають сюди, щоби працювати. Так було створено образ міста підприємців. І саме він має стати найпотужнішим елементом одеського міфу.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів