В одеському Медіацентрі Україна відбулася зустріч з авторами «Маніфесту сталого миру «Світ після нашої перемоги». Це була презентація самого Маніфесту та її обговорення.
Маніфест представили: викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл Валерій Пекар, президент Центру «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека» Михайло Гончар, громадський діяч Микола Виговський, народний депутат України п’яти скликань Тарас Стецьків, політолог Костянтин Батозський.
«Висока планка України після Перемоги»
Маніфест вже був представлений у багатьох містах України. Важливе й те, що його презентували та обговорювали в багатьох країнах Європи. За словами співавторів документа, він є доповнення до того плану дій, який Україна просуває на офіційних дипломатичних майданчиках.
Зокрема, Мирного плану Президента України, котрий складається з 10 пунктів.
Вихід на кордони 1991-го року… Це необхідна умова настання миру. Але цього недостатньо, адже росія у своєму сучасному стані бути неодмінно намагатися розширювати поле своїх хижих інтересів за рахунок сусідніх держав. До того ж, росію й надалі сприймають як велику потужну силу. Таку точку зору у світі треба зміняти… Так, навіть при умові виходу України на кордони 1991 року, вони все одно намагатимуться повернутися. Тому й був розроблений цей Маніфест, —
зауважив на самому початку презентації Маніфесту Микола Виговський.
Микола Виговський.
Цей Маніфест — документ, який вмістив максимально високу планку України після Перемоги нашої держави… А що буде після Перемоги? Ми віддихаємось, а далі почнеться нова війна. Тому однією з головних умов стає внутрішня трансформація росії, яка б не дала їй змогу почати нову війну. З росією не може бути компромісів. А умови миру диктують переможці, —
зазначає Тарас Стецьків.
Тарас Стецьків.
Співавтори Маніфесту наголошують його головну тезу: звільнення всієї території України і завершення військових дій не означає завершення війни. І справа не лише у відшкодуванні завданої шкоди і покаранні винуватих. Аби убезпечити Україну та світ від нової агресії, антивоєнній коаліції необхідно створити такі умови, наслідком яких стануть глибокі внутрішні зміни в рф, що стали б гарантією сталого миру.
Михайло Гончар, Валерій Пекар та Костянтин Батозський, відповідаючи на запитання журналістів, зробили акцент на тому, що країна-агресор має понести відповідальність, покарання за агресію, за воєнні злочини, за злочини проти людяності, за геноцид та за розпалювання ненависті — за все, що призвело жахливої війни XXI століття…
Михайло Гончар.
Так, звісно, не все можна відшкодувати, бо ж на цій війні загинули сотні тисяч людей. Але всі матеріальні збитки необхідно належно оцінити та відшкодувати, а всі втрати — компенсувати.
Валерій Пекар.
Та це все ще далеко не все. Агресор повинний понести і статусні втрати. Неприпустимо, щоб росія через міжнародні організації надалі впливала на міжнародну політику, агресор не може бути членом Ради Безпеки ООН.
Співавтори Маніфесту нагадали, що росія в 1991 році після розпаду Радянського Союзу за замовчанням, а не за процедурою, зайняла місце в Раді Безпеки ООН.
Костянтин Батозський.
Сталий мир у майбутньому
Що таке сталий мир в умовах сьогодення? Україна має право не лише вимагати правосуддя за вчинені росіянами злочини, а також отримати чіткі гарантії сталого миру в майбутньому.
Для України дуже важливе набуття членства в Європейському Союзі та НАТО. А західні суспільства мають позбутися століттями плеканих росією стереотипів про «російську велич» з її імперськими амбіціями та колоніальною політикою щодо сусідніх країн.
Світова спільнота, як зазначають співавтори Маніфесту, має вимагати демілітаризації та денуклеаризації рф.
«Світ вже не буде таким, як був до війни, тому наша мета — не повернутися до передвоєнного стану, а врахувати його вади, які уможливили війну, і створити новий, безпечніший лад, який наступну війну цілком унеможливить. Більшість наших пропозицій є у рамках міжнародного права, а деякі спрямовані на його розвиток відповідно до нових загроз світовій безпеці… Неможливо отримати мир ціною справедливості чи справедливість ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно», — зазначено в рядках представленого Маніфесту.
До речі, у заголовку Маніфесту — відоме нам всім гасло «Ніколи знову. 2.0»…
Чи можливі компроміси?
А як сприйняли та сприймають цей Маніфест на Заході? Як то кажуть, не все так просто… Є й порозуміння, є й скепсис.
На Заході підтримують багато пунктів Маніфесту. Його співавтори розказали, що найбільшу підтримку документ отримав у Польщі. Але, як нагадали учасники обговорення, багато хто на Заході все ще «побоюється» знищення росії, виступає лише за її послаблення. Тобто, не прагнуть і повної поразки росії, і не бажають програшу України.
То, може, потрібно йти на якісь компроміси?
Співавтори Маніфесту впевнені: мир у світі неможливий без перемоги України. Без цього неможливе саме поняття «сталий мир у світі».
Щодо питання про компроміси, то учасники обговорення твердо переконані:
Ніяких компромісів з росією не може бути! Історія вже показала, що всі компроміси з росією не закінчуються добре!
А ще нагадали з цього приводу відоме висловлювання у Голди Меїр:
Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісу…
Повний текст Маніфесту сталого миру українською та англійською мовами за посиланням — sustainablepeacemanifesto.org/ua
Фото: Марія Котова
типові продавці повітря, навіть взагалі того чого не може бути. І найгірше, що вони це знають. Шахраї