Реабілітація може знадобитися кожному. Біль в спині, втрата кінцівки, інсульт, вроджені чи набуті хвороби — перелік можна продовжувати. Все це порушує якість життя. Мета реабілітації — покращити побут людини. Ми завітали в центр MOTUS і подивилися на роботу з пацієнтами. Хтось вчиться заново ходити, а хтось після місяця занять повертається на фронт. На всі питання відповіла Тетяна Лівандовська, фізична терапевтка реабілітаційного центру MOTUS.
Як потрапити до MOTUS
Відвідувати реабілітаційний центр MOTUS може кожний. Адреса: місто Одеса, вулиця Артилерійська 4-в.
Працюємо з будь-якими руховими порушеннями
Тетяна Лівандовська. Фізична терапевтка
— Яка ваша основна задача?
— Я працюю з дітьми та підлітками з психічними особливостями і з ДЦП. Взагалі зал MOTUS працює з будь-якими руховими порушеннями. Ми працюємо з нейрореабілітацією після черепно-мозкових травм, інсультів, також зі спортивними травмами і будь-якими руховими травмами.
— Як з’явився MOTUS?
— MOTUS з’явився в кінці 2018 року. Мета — дати можливість жителям Одеси та Одеського регіону для реабілітації. Син мого чоловіка Сергія Ращенка Міша потрапив у ДТП у 2015 році. І тоді, на жаль, через свою власну ситуацію ми з’ясували, що в нас дуже мало місць, де людина може проходити реабілітацію. Була велика клініка в Броварах, клініки на Західній Україні. В південній частині — це більше санаторно-курортне лікування. А рухової реабілітації, фізичної терапії у нас не було. Тому ми вирішили побудувати реабілітаційний центр для того, щоб надати можливість і іншим людям також проходити реабілітацію недалеко від дому.
— Якими силами і за який кошт це стало можливим?
— Більшою частиною це було за кошти жителів Одеси. Ми збирали гроші від наших співгромадян: це і запозичені кошти, і гроші меценатів та співзасновників.
Реабілітація для військових безкоштовна
Заняття в центрі MOTUS
— Для військовослужбовців все безкоштовно?
— Так. Ми в кінці 2020-го року заснували благодійний фонд, який дав би можливість не на картки, а легально збирати гроші на реабілітацію наших підопічних. Тому що багато людей, які до нас звертаються, потребують реабілітації, але не мають можливості її оплачувати. Зараз майже повністю цей фонд працює на забезпечення реабілітації військовослужбовців. Тобто людей, які отримали поранення з початку повномасштабного вторгнення.
— Як вони про вас дізнаються?
— Більшою частиною — це «сарафанне радіо», через соціальні мережі, різними способами.
Про фахівців та пацієнтів центру
Заняття в центрі MOTUS з дітьми
— Які фахівці працюють в MOTUS?
— У нас працюють професійні фітнес-тренери, тому що рухова реабілітація — це, по-перше, рух і знання анатомії і фізіології руху. По-друге, це люди, які мають освіту «спортивна реабілітація» та «фізична реабілітація» — як додаткова освіта.
— Скільки в середньому відвідувачів на місяць?
— Запис досить щільний. В середньому близько п’ятдесяти людей на місяць відвідують центр. Ми намагаємося спиратися на рекомендації їхніх лікарів. Дуже часто буває, що в нас немає контакту з лікарем. Тоді ми консультуємось в нашого старшого фізичного терапевта і з нашими лікарями. Після цього наш керівник визначає, з ким конкретно буде реабілітуватися людина. Тому що в кожного фізичного терапевта з часом з’являється своя специфікація. Тобто хтось краще працює з дорослими, інший з дітьми, хтось краще впорається зі спортивними травмами, в когось більше хисту до нейрореабілітації. І після консультації людина попадає до певного спеціаліста і вже з ним працює до перемоги. Або працюють два чи три спеціалісти. Це залежить від особистості. Кожний тренер привносить своє ставлення до методів і вправ. Кожний тренер знає, як саме розмовляти з людиною, щоб її наштовхнути або мотивувати до занять.
Від початку занять до результатів
Заняття в центрі MOTUS
— Така терапія — це тривалий процес. Коли ваші пацієнти розуміють, що є перші результати?
— Це дуже залежить від віку, від ступеню підготовленості особи. Якщо це травма кінцівки, то результат можна побачити через місяць-два-три. Якщо це нейрореабілітація, то також залежить від початкового стану, в якому перебувала людина. Інколи ми вже за місяць бачимо певний результат. А потім людина виходить в так зване плато. Тобто зміни з’являються потроху. Все залежить від конкретної ситуації.
Військовослужбовець Олег: евакуація — реабілітація — знову в стрій
Олег. Військовослужбовець
Військовослужбовець 57-ї бригади Олег прийшов на своє чергове заняття. Він ділиться спогадами, багато посміхається і хоче якнайшвидше повернутися до побратимів. В Бахмут.
— Як ви опинилися в Одесі та потрапили в MOTUS?
— У січні отримав поранення в Бахмуті. Було бойове зіткнення з ворогом. Трішки не пощастило. Це приліт ВОГа (постріл гранатометний. — Прим. ред.) у вікно. Ми в будівлі були. Броня врятувала, в спину прилетіло. І в руку. Уламкове поранення. Так вийшло, що трішки недопрацювали.
Але пощастило, що була машина, мене зразу евакуювали на швидку. Далі по дорозі з Дніпра на Івано-Франківськ, а там уже що змогли, те і зробили. Потім мене відправили в Одесу — у відпустку. Сім’я тут, виїхала. Звернувся в госпіталь, щоб продовжити лікування. Потихеньку вже дійшло до того рівня, що можна було займатися кистю. В госпіталі хірурги мені поставили металоконструкцію. Спочатку засмутився, що вже все, нікуди не повернусь, служба закінчена. Виявляється, що ще ні. Ще щось можу. Поки займаємось в MOTUSі, за тиждень вже є результати. В мене взагалі не було ніякого руху кисті. Тут я місяць, потім піду на ВЛК і буду їхати далі працювати.
— Куди ви повертаєтеся?
— Туди ж. Як без мене, як же без старого? Там залишились побратими. Слава Богу, живі-здорові.
— Як вам в Одесі?
— Тут страшніше (сміється). Ми як з Лисичанська вийшли, то я приїхав у відпустку на десять днів. Сім’я жила на Черемушках. Чую, щось ляпотить. Я за шорти, за штани, жінці кажу: вставай. А вона: що таке? Кажу: танки. У відповідь: та то трамвай їде (сміється). На фронті розумієш, де знаходишся, що з тобою може бути, хоча за це й не думаєш. Просто виконуєш роботу і все. Я сам з Херсонської області, з Нової Каховки. Так що є куди повертатися. Треба борги віддавати. Чи забирати борги. Так що мотивація до роботи є, як і бажання повернутися в стрій. Принаймні не виконувати ту роботу, яку виконував. Але когось чогось навчити: як, що. Хлопці, які проходили зі мною заняття, вони при бойових зіткненнях виходили живі. Може, де легкий «300-й», але всі виходили живі. Так що ще можу принести користь армії.
— Про що ви мрієте?
— Додому повернутись, в Нову Каховку. Розумію, що це нелегко, вони (вороги) теж воюють, але в нас більше мотивації. В них її немає. Я не знаю, чого вони сюди прийшли.
Думка лікаря
Владислав Ткаченко. Фізичний терапевт
Владислав Ткаченко, фізичний терапевт, реабілітолог, каже, що в Олега перелом плечової кістки з пошкодженням променевого нерву. Зараз відновлюють втрачені функції.
— В чому полягають заняття?
— Через обмежений термін тренувань — у людини є один місяць — працюємо над розгинанням кисті. Це треба для того, аби він зміг повноцінно користуватися кінцівкою.
— Які перші результати помітні?
Олег і Владислав
— Внаслідок пошкодження нерву були відсутні довільні рухи й чутливість, а зараз вже є якісь відчуття поколювання. Це свідчить про те, що імпульс нервами починає потроху проходити. Але це процес довгий. І, на жаль, місяця недостатньо для повного відновлення. Працювати треба хоча б три-чотири місяці. Але скільки часу маємо, весь витратимо на заняття.
— Як ваші пацієнти мотивуються?
— За моїми спостереженнями, мотивації в людей, коли вони потрапляють в реабілітаційний центр, практично немає. Тому що люди знаходяться у відчаї. Після того, як вони починають займатися і бачать перші результати через недовгий час, то й мотивація росте. Люди хочуть ходити частіше, займатися більше.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Читайте також:
