Всесвітньо відомий співак і танцюрист народився 2 червня 1898 року в селі Ісаєве — тодішньому волосному центрі Ананьївського повіту Херсонської губернії — в родині простої селянки Марії. Його батько так і не наважився взяти відповідальність за народження дитяти.
Петрику не було й року, як мати переїхала з ним до Кишинева. Винаймала на околиці міста халупку, заробляючи на прожиття важкою працею. Заміжжя за фельдфебелем Алфімовим та народження двох доньок щастя і достатку родині не принесло. Вітчим все пропивав, тож хлопчик за ласощі мав окраєць хлібця з цибулиною. Змалку відчайдушно захищав себе у вуличних бійках, а ще співав.
Маючи прекрасний голос, душевно виводив псалми у церковному хорі та на паперті, а в кінотеатрах перед сеансами співав народні пісні. Якось вітчим подарував юнакові гітару, й тоді циганський табір став для нього рідним домом, де Петро навчився грати на інструменті та виконувати романси.
Пройшовши школу молдавських конокрадів, Петро Лещенко у 1915 році дебютував у румунському ресторані.
Навчався у Кишинівській школі прапорщиків та парафіяльному училищі. Сімнадцятирічним був мобілізований в армію. У серпні 1917-го прапорщик Лещенко отримав поранення та контузію. Лікувався у Кишиневі, й після приєднання Бессарабії до Румунії опинився у вимушеній еміграції.
Популярніший за Шаляпіна
У 1923 році артист, навчаючись у балетній школі, познайомився з танцівницею з Риги Зінаїдою Закіт, своєю майбутньою дружиною, з якою створив танцювальний дует «Петрушка і Розітта». Після народження сина Ігоря молодята з гастролями побували в Бейруті, Берліні, Лондоні, Парижі, Празі, Дамаску, Афінах. Чаруючий тембр Петра Лещенка захоплював глядачів. Співак виконував танго, пісні англійською, французькою, румунською, циганський репертуар. Неперевершено співав українські «Карі очі, чорні брови», «Комарик».
Особисто Лещенко написав тексти і музику до половини пісень свого репертуару, що складався з понад 200 творів. Платівки з його записами розходилися по світу мільйонними накладами.
Федір Шаляпін зазначав, що платівки Лещенка значно переважали за популярністю його власні!
В СРСР творчість співака вважали ідеологічно шкідливою і заборонили її.
Попри це, його пісні виконували знамениті радянські співаки Утьосов, Рубашкін, Баянова.
Повернення на Батьківщину
З початком Другої світової війни співака як громадянина Румунії мобілізували, але він відмовився брати зброю проти своїх.
З травня 1942 року Петро Лещенко виступав у Одесі, де відкрив ресторан «Північний». На одному концерті, вражений співом 19-річної одеситки, студентки консерваторії Віри Білоусової, запропонував їй руку і серце.
У день вінчання подарував коханій 19 кошиків білих троянд. Офіційно ж скріпити свій шлюб їм вдалося лише в 1944 році.
У квітні 1943 року, щоб знову уникнути призову до румунської армії, Лещенку симулювали операцію з видалення апендикса.
Влітку 44-го, коли радянські війська увійшли в Румунію, він співав у своєму ресторані для самого Жукова. З дружиною давав концерти у військових гарнізонах, шпиталях. І жадав повернутися на Одещину.
Отримавши у 1951-му дозвіл на повернення, співак скликав друзів на прощальну вечерю і виголосив: «Друзі! Я щасливий, що повертаюсь на Батьківщину! Моя мрія здійснилася. Я їду, але серце моє лишається з вами!»
26 березня 1951 року на концерті у Брашові (Румунія) Петра Лещенка, який останньою виконав пісню «Чубчик», заарештували як «офіцера королівської румунської армії».
Закінчив свій земний шлях 56-річний Петро Лещенко 16 липня 1954-го у тюремній лікарні. Причиною стало загострення хронічної виразки шлунка. Про смерть чоловіка його дружина Віра Білоусова, яку засудили до розстрілу за зраду Батьківщини, проте амністували, дізналася лише в 1956-му.
Місце поховання улюбленця публіки й досі невідоме.
Аж за часів Перебудови про співака згадали, на радіо зазвучали його пісні, на телебаченні з’явилися програми, а в пресі – публікації. Першу платівку Петра Лещенка в СРСР було випущено через 34 роки після його смерті, 1988 року. Вона очолила рейтинг популярності дисків-гігантів.
У рідному Ісаєвому Андрієво-Іванівської громади одна вулиця носить ім’я знаменитого земляка, а директор місцевого аграрного ліцею Сергій Ісаєнко планує відкрити у селі музей. Іменем Петра Лещенка названі вулиця в Кишиневі та провулок в Одесі.
Читайте також: