Понад 30 років існує угода між Департаментом освіти та науки Одеської облдержадміністрації та Міністерством освіти та науки Болгарії, яка дозволяє етнічним болгарам України здобувати вищу освіту на своїй історичній батьківщині.
У свій час за цією програмою навчалася я, а у 2014 році освоювати морську справу в місто Варну поїхав мій син Геннадій. Просуваючись з курсу на курс, він закохувався в морську спеціальність і мріяв про майбутні досягнення. Море рятувало його від ностальгії по Одесі.
— Я часто гуляв берегом і подумки переносився в рідне місто, з яким мене пов’язують теплі спогади з дитинства та юнацтва. Адже у Варни та Одеси одне море і хоча фізично воно роз’єднує ці міста, у моїй свідомості море їх поєднувало, — часто ділився зі мною син.
Тут, на болгарській стороні Чорного моря, він зустрів своє кохання — прекрасну Ніколь.
Вона часто з усмішкою згадує, як відразу захопилася його діалектною болгарською мовою, що для сучасних болгар звучить, як старовинна.
Геннадій народився в селі Делени, на півдні Одеської області, і говорив лише на діалекті, на якому і зараз говорять українські або, як їх найчастіше називають, бессарабські болгари. Згодом, звичайно ж, освоїв літературну болгарську і сьогодні діалектну форму використовує лише у спілкуванні з бабусею.
Перед новим, 2022 роком вирішили узаконити свої відносини. Але за два місяці почалася війна, і про підготовку до весілля довелося забути.
Геннадій переживав за своїх рідних, друзів, за свою Україну. Ніколь поділяла його хвилювання. І вони почали допомагати всім, що могли. Так, одними з перших стали зустрічати наших переселенців на болгарській землі, брали участь у мітингах, організованих проти агресії росії. Брали відпустки власним коштом, щоб волонтерити у Центрі для українських біженців.
Там вони бралися за будь-яку роботу – перекладали документи, сортували речі, зустрічали і супроводжували мам з маленькими дітьми, координували телефоном тих, хто виїжджав з різних точок України, консультували тих, хто вже прибув до Варни і кому потрібна була медична, юридична. або будь-яка інша допомога.
І по сьогодні волонтерська діяльність Ніколь і Геннадія триває. Поєднуючи роботу та сімейні турботи, вони завжди готові допомагати українцям. У їхньому будинку часто чути українську мову, і вони завжди чекають на добрі новини з України.
У серпні минулого року молода пара узаконила свої відносини, і тепер бессарабський рід Терзивець буде продовжений на теренах Болгарії, об’єднуючи дві близькі за духом країни.
Читайте також:
