Ця зовсім молода площа, якій лише трохи більше сорока років. Ще зовсім недавно в неї не було назви. Тобто, іменували її так: площа перед театром одеської Музкомедії.
Тепер із нею можна заново познайомитися. Бо площа отримала, нарешті, ім’я. До речі, історичне.
Одеська площа Білої акації названа на честь класичної оперети
Акація, акація… Травень наближається до кінця, а залите сонцем місто все більше тішить ароматом цього «самого-самого» одеського квітучого дерева.
А ми поспішаємо на площу Білої акації, яка народилася разом з новою будівлею Театру. Їй, значить, лише сорок з невеликим.
Знайомимося із площею заново. Вона зараз зветься площею Білої акації. Вистава «Біла акація» – візитна картка Одеського академічного театру музичної комедії ім. М.Водяного. З неї розпочинався одеський період театру, який переїхав 1953 року зі Львова. Арія Тоні з оперети «Біла акація» стала гімном Одеси.
Ну а площа… А площа на честь відновлення класичної оперети перетворилася на місце проведення дуже святкового, яскравого фестивалю нашої Музкомедії – «Акація Фест», який заграв безліччю найяскравіших фарб на честь відновленого в 2017 році такого знакового для театру спектаклю.
Так виглядала площа ще до отримання імені, 2018 рiк
Так виглядала площа за часів фестивалю Акація Фест, фото 2019 року
Площа здається величезною і водночас дуже затишною. Посередині – фонтан. Лавки, світильники. Можна в будь-який час відпочити в тіні дерев.
Фонтан зараз притих… Придивіться, до речі: його сопла викладено у вигляді скрипкового ключа. Ах, якою ж святковою стає площа Білої акації, коли вона б’є водяними струменями!
Увечері, на початок вистави, площа Білої акації оживає. Багато глядачів люблять прийти раніше, особливо зараз, коли вже зовсім тепло, щоб просто посидіти на площі перед театром. Або помилуватися скульптурою дівчини на дельфіні із лірою в руках. Це скульптура «Муза» (або «Муза на дельфіні») роботи Олександра Князика. Муза зустрічає, вітає глядачів під час підходу на площу Білої акації. Свого часу скульптор Князик розповідав, що «у своїй скульптурі прагнув передати відчуття радості життя, захоплення»…
Скульптура Муза на дельфіні на площі Білої акації
Скульптура Муза ще в майстерні
Так виглядала Муза на площі під час фестивалю
Народилася разом із новою будівлею театру: сторінки історії одеської площі Білої акації
Будівництво нової будівлі театру та площі розпочиналося у 1966 році. У театрі й досі дбайливо зберігаються чорно-білі фото, що зафіксували стадії цього довготривалого будівництва, що втілювало в життя проект архітектора Г. Топуза та інженера А. Любовського за участю архітектора В. Красенка.
Збиралися збудувати швидко, за два-три роки. Але все обернулося зовсім не так. Будівництво стало «одеським довгобудом»: два-три роки розтяглися майже на 15 років.
З приходом на посаду директора театру народного артиста СРСР Михайла Водяного будівельні роботи пожвавилися і саме завдяки його наполегливості та популярності багато питань вирішувалося значно швидше, ніж раніше. Ця наполегливість, як розповідають у театрі, коштувала Михайлу Водяному першого інфаркту…
Будівлю театру було збудовано лише у 1981 році. На площі поруч із театром було встановлено фонтан, спеціально виготовлені світильники… 29 квітня 1981 року Михайло Водяний отримав від будівельників символічний ключ. Перша вистава у новій будівлі відбулася 7 жовтня 1981 року.
Відкриття нового будинку театру. З символічним ключем – Михайло Водяний
Акація на площі Білої акації
Молоді деревця акації на площі – це особлива історія. На фестивалі «Акація Фест» їх висадили перші виконавиці головних ролей у виставі «Біла акація» (а згодом – і в однойменному фільмі), корифеї сцени – народна артистка України Євгенія Дембська та заслужена артистка України Ідалія Іванова. Третє молоде деревце було висаджено артистами театру.
Євгенія Дембська висаджує акацію під час першого фестивалю «Акація фест» (фото з архіву театру)
Ідалія Іванова висаджує акацію під час першого фестивалю «Акація фест»
Площа і театр Музкомедії – єдине ціле, вони споріднені… Радість і глибокий сум злиті воєдино. Тут з радістю зустрічають глядача, тут дарують фестивальний блиск, звідси оплесками проводжають в останню путь артистів театру.
…Невдовзі після відходу з життя Євгенії Дембської висаджене нею на площі деревце акації розкололося надвоє. Співробітники театру одразу звернулися до фахівців. Ті винесли вердикт: дерево житиме, треба тільки йому трохи допомогти.
Деревце живе. Воно зелене-зелене і готове (не поспішає!) ось-ось зацвісти. Ми встигли закарбувати на ньому бутони акації…
Неспішно зацвітають молоденькі акації, висаджені Євгенією Дембською та Ідалією Івановою
На фасаді театру читаємо: «Працюємо заради Перемоги!». Ви побачите цей девіз відразу, як потрапите на площу Білої акації. На неї, як і раніше, поспішає вдячний глядач. Проходячи через неї, він у наші наповнені тривогами дні поспішає потрапити до чарівного світу одеської Музкомедії – за надією, вірою та посмішкою. Нехай навіть іноді – крізь сльози…
Читайте також: На сцені одеській Музкомедії вшановували зіркову пару.
Фото автора, архівні фото надані прес-службою Одеського академічного театру музичної комедії ім. М.Водяного
