12 квітня 1944 року, за два дні після звільнення міста, Одеський зоопарк відновив роботу. Ця історія про те, як одеський зоопарк виживав у роки другої світової під окупацією німецько-фашистських загарбників і як директор зоопарку обманом не вивіз тварин під час відступу до Румунії.
На своє нинішнє місце зоопарк переїхав у 1937 році. 1941 року, під час оборони Одеси, на території зоопарку знаходилися підсобні господарства зенітної батареї ППО. Військові допомагали тваринам, чим могли: косили траву, приносили хижакам м’ясо загиблих коней, лікували поранених звірів. Коли було отримано наказ залишити Одесу, евакуювати зоопарк не було змоги. Засновник і директор звіринця Генріх Бейзерт залишився у місті, отримавши наказ за всяку ціну зберегти тварин.
Невдовзі Одесу зайняли окупанти, і в зоопарк заявилася румунська комісія для інвентаризації звіринця як трофей румунської армії, але допомагати у утриманні тварин вони відмовилися. Тоді, щоб вижити, у зоопарку відкрили трикотажну майстерню, на доходи від якої працівники годували тварин та жили самі.
Незадовго до визволення Одеси окупанти наказали Бейзерту вивезти тварин до Румунії, і попередили: якщо не вивезе звірів, розстріляють і їх, і всю його родину. І Бейзерт вирішив вдати, що виконує наказ. Він занурив на вантажівку клітку з левом, але вирушив не в Румунію, а довго їздив дорогами області.
Через кілька годин він повернувся, сподіваючись, що окупантів вже й слід простирав, але в місті якраз точилися бої. Машину Бейзерта зупинив якийсь німецький чин і став звинувачувати його у невиконанні наказу. Але директор відповів, що одного лева він уже вивіз, ось другого вивозить. І знову машина з левом кружляла дорогами області до глибокої ночі, поки до міста не ввійшли наші солдати. Тоді Бейзерт повернувся і помістив клітку з левом-мандрівником на місце. За два дні зоопарк відчинив свої двері для одеситів. На той час тут містилося 30 видів ссавців та 21 різновид птахів.
