У першій російській революції (1905-1907) на Севастопольському рейді серед інших кораблів стояв крейсер «Очаків». Екіпаж цього корабля, що мав постійне спілкування із заводськими робітниками, був найбільш революційним на флоті.
24 листопада 1905 року у Севастополі мали відбутися вибори до Ради робочих, матроських і солдатських депутатів. У зв’язку з цим планувалося проведення великих мітингів біля матроських та солдатських казарм. Головком Чорноморського флоту адмірал Чухнін, щоб не допустити проведення мітингу, направив до казарм зведений загін із матросів флотських екіпажів та солдатів Білостоцького полку, які зайняли виходи з казарм і не випускали матросів на мітинг.
У протистоянні, що почалося, матрос К. Петров вистрілив з гвинтівки в штабс-капітана Штейна, який очолював навчальну команду 50-го Білостокського полку, і вбив його. А потім поранив контр-адмірала Писаревського – старшого флагмана дивізії. Петров був схоплений, але відразу звільнений матросами. Після цього чергових офіцерів було заарештовано, обеззброєно і відведено в канцелярію. Вранці їх було звільнено, але вигнано з казарм.
До матросів флотської дивізії, що повстали, приєдналися солдати Брестського полку, кріпосної артилерії, кріпосна саперна рота, а також матроси чергової роти броненосця «Синоп», посланої Чухніним для упокорення повсталих. Крейсер «Очаків» спочатку в подіях не брав участі, оскільки того дня вийшов у море для спроби баштових знарядь.
У цих умовах у ніч на 25 листопада було обрано першу Севастопольську Раду матроських, солдатських та робітничих депутатів, яку очолив І. Вороніцин. Рада повсталих виробила низку політичних та економічних вимог до царського уряду: заснування демократичної республіки, встановлення свободи слова, мітингів та зборів, запровадження 8-годинного робочого дня, скорочення термінів та покращення умов військової служби та ін.
Рада одразу прийняла рішення підняти повстання на всьому Чорноморському флоті та призначити командувачем флоту лейтенанта Шмідта. Того ж дня у місті почався загальний страйк. Значна частина матросів флотської дивізії та частина солдатів Брестського полку підтримали повсталих.
У ніч на 26 листопада наказом адмірала Чухніна Брестський полк було виведено з міста до таборів Білостоцького полку. Місто було оголошено на військовому, а фортеця на стані облоги.
У відповідь цього ранком того ж дня почалося повстання на крейсері «Очаків». Офіцери разом із кондукторами покинули корабель. Повстання очолили С. П. Приватник, Н. Г. Антоненко та А. І. Гладков. А в другій половині дня 27 листопада на Очаків прибув лейтенант Шмідт, піднявши на ньому сигнал: «Командую флотом. Шмідт».
28 листопада в руках повсталих було 12 кораблів із чисельністю екіпажів понад 2200 осіб. На бунтівних кораблях було піднято червоні прапори. З «Очакова» цареві направили телеграму з вимогою негайно скликати Установчі збори та із заявою, що флот перестає коритися царському уряду.
Однак влада вжила заходів у відповідь. Севастополь було оголошено військовому становищі, до нього з інших міст стягувалися царські війська. На більшості кораблів ще напередодні повстання було знешкоджено знаряддя, заарештовано чи списано на берег революційно налаштовані матроси. Урядові війська пред’явили ультиматум, що повстав, з вимогою капітуляції, але отримали відмову. Через три години після ультиматуму по кораблях і козармам, що повстали, був відкритий вогонь, а через півтори години після початку бою бунтівні кораблі були розбиті. Севастопольське повстання було жорстоко придушене.
Заколотникі, що залишилися в живих – всього понад 2000 осіб – були заарештовані. У березні 1906 року головні організатори повстання Шмідт, Антоненко, Гладков та Приватник були розстріляні на острові Березань.
Декілька десятків матросів було засуджено до різних термінів каторжних робіт і тюремного ув’язнення, а сам бунтівний крейсер у 1907 році був перейменований на «Кагул».
Джерела: calend.ru та eadaily.com
