Сімдесят четвертий день війни… У ніч із 7 на 8 травня одесити (після вчорашніх «прильотів») кидалися від семи (якщо не помиляюся) повітряних тривог та «прильотів». У першій половині дня – чергові тривоги із «прильотами». Друга половина дня була нічим не кращою. Пощастило: у проміжку між тривогами-«прильотами» встигла пробігтися центром міста.
Напередодні чергової «затяжної» комендантської години одесити зайняті покупками, спробою відпочинку в Міськсаду та Соборці і навіть квапливими посиденьками за чашкою кави.
«Одеський ярмарок» наче завмер, але в інших місцях де-не-де столики все ж таки виставлені. І всі вже знають, що закрита ДСП величезна вітрина зовсім не означає, що магазин не працює.
Читайте також: Воєнний стан в Одесі, день 73-й: Новий базар та його «полуничка під час «прильоту»
Ось так подивишся: ніби звичайний собі травневий дуже теплий день. Але це якщо в обличчя не вдивлятися, до розмов не прислухатися… Раз у раз звучить: «потвори!», «сволочі!», ну і ще так само, тільки вже в більш «приперчених» тонах.
Воно й справді гарне: і юдине дерево розквітло, і вуличний музикант про кохання співає, і сидять собі на лавках одесити, і навіть квіти купують, і до картин на Соборці придивляються, і з дітьми гуляють.
І чому така звичайна картина, як заміна плитки на Соборці тепер викликає чи не святкові емоції?..
Касир у магазині працює в якомусь незвично сповільненому темпі: скаржиться на біль голови. Хтось пропонує: Поміряйте тиск. У мене портативний тонометр із собою», хтось тут же простягає чи спазмалгон, чи цитрамон… Касир дякує: «Та в мене все це теж є, стільки наковталася, не допомагає. Воно як бахнуло сьогодні… Плюс уночі не спала».
Маленький магазинчик із серії «біля будинку» – справа зараз «архіважлива». Знову ж таки, багато що можна дізнатися. Наприклад, якась «Людка з сім’єю на шашлики поїхали, як вам?»! Хтось тут же засуджує Людку, хтось зовсім навпаки: «Правильно роблять люди! Треба жити!».
…Молода пара робить пробіжку; перехожий зворушився, побачивши звичайного чорного одеського кота. І тут… Повітряна тривога, «грохи» та вже звичайне «телеграмканальне» одеське сполучення: «В Одесі чути вибухи!».
А попереду – довга-довга комендантська година…
Фото Марії Котової
