“Одеське життя” публікує фотографії та текст одеського фотографа Костянтина Ліберова, який відвідав Харків.
– Що ви робитимете після перемоги?
– Відбудовувати місто.
Харків перебуває під щогодинними артобстрілами вже 27 днів, з першого дня війни. Під один із таких обстрілів потрапили і ми в районі Північна Салтівка. Ворог прицільно бив по будинку, в якому ми ховалися разом із волонтерами, хлопцями з тероборони та єдиним на весь будинок мешканцем Андрієм, решта давно покинули район.
Люди живуть у випадкових підвалах і самі організовують у цих підвалах побут. Люди живуть у вагонах метро та наметах на станціях метрополітену.
При цьому, здається, що ті, хто залишилися у місті – всі знають один одного і згуртовані як ніколи, включаючи керівництво міста та комунальників. Хтось займається їжею та гуманітаркою для тих, хто захищає місто чи просто не може сам себе забезпечити.
Хтось прибирає вулиці від стекол і осколків снарядів, що розірвалися.
А хтось, щодня ризикуючи життям, катається на передову допомагати нашим солдатам. Саме такі хлопці супроводжували нас містом усі три дні. Сашко, Діма, Женя, дякую вам!
P.s. На останньому кадрі батьки Сашка та мама Діми. Хлопці колишні однокласники та найкращі друзі, коли почалася війна, вони всі разом з’їхалися до будинку батьків Сашка, бо той знаходиться у відносно безпечному районі.
Щодня Саша та Діма катаються у найнебезпечніші райони міста.
Щодня їхні батьки сидять у коридорі, оскільки це найбезпечніше місце у разі обстрілу, щодня вони чекають і моляться, щоб почувся шум мотора за вікном і сини повернулися додому.
Фото та текст Костянтина Ліберова
