Ключові моменти:
- Болград 1944 року зберігав королівську колекцію артефактів вартістю в сотні мільйонів доларів
- Скарб евакуювали з Бухареста під бомбардуваннями союзників
- Мережа катакомб під містом досі не досліджена повністю
- Унікальний мул озера Ялпуг міг законсервувати артефакти на десятиліття
Матеріал підготовлено журналістами «Одеського життя» на основі польових досліджень у Болграді, опрацювання свідчень місцевих краєзнавців та фондів регіональних архівів Одеської області.
Оцінки вартості артефактів верифіковано за відкритими базами даних аукціонних домів Sotheby’s та Christie’s. Факт бомбардувань Бухареста навесні 1944 року підтверджується документами Американських національних архівів (NARA) про операції Fifteenth Air Force.
Дані про консервуючі властивості донного мулу Ялпугу узгоджуються з науковими публікаціями з підводної археології Чорноморського регіону. Культурно-мистецький контекст бринковянського стилю перевірено за матеріалами Національного музею мистецтв Румунії.
Чому скарб опинився в Болграді
Між двома світовими війнами Болград входив до складу Румунського королівства і був одним з найважливіших освітніх та адміністративних центрів усього регіону. Міська адміністрація — примарія — підпорядковувалась Бухаресту, тут діяли престижні чоловіча і жіноча гімназії, а в місцевих книгарнях завжди можна було знайти свіжу європейську пресу та наукові трактати. Рівень освіченості місцевих жителів вражав: багато хто вільно розмовляв кількома мовами. Саме через такий культурний статус Болград неодноразово слугував місцем зберігання цінних державних фондів, коли великим містам загрожувала небезпека.
Навесні 1944 року ця небезпека набула конкретних обрисів. Американська та британська авіація розпочала масовані бомбардування Бухареста, намагаючись змусити Румунію вийти з війни. Одночасно зі сходу стрімко наступала Червона армія, знищуючи на своєму шляху монастирі, архіви та бібліотеки. В умовах подвійної загрози до Болграда евакуювали найцінніші реліквії — так звану Бібліотеку румунського короля: елітну колекцію, яку монархи Кароль I, Фердинанд I та відомий бібліофіл Кароль II десятиліттями збирали по всій Європі.
Що ховалося в ящиках з чорними орлами
Точного опису «болградського вантажу» не існує — колекція мала статус секретної. Однак з відомих даних про королівські зібрання можна скласти приблизну картину того, що було в тих ящиках.
Перша і найочевидніша складова — унікальні стародруки та манускрипти. Йдеться про справжні європейські інкунабули: першодруки, видані до 1500 року на щільному пергаменті з гравюрами. До колекції також могли входити першодруки диякона Коресі XVI століття та оригінальні рукописи Дмитра Кантеміра. Сьогодні на провідних світових аукціонах — Sotheby’s та Christie’s — лише один такий примірник у доброму стані стартує від 100 тисяч доларів і легко сягає 2,5 мільйона. Середньовічні рукописи, кодекси та багатоілюстровані псалтирі оцінюються значно вище — до десятків мільйонів доларів за одиницю.
Друга складова — церковні реліквії, які рятували з монастирів від радянського антирелігійного терору. Серед них, вірогідно, були напрестольні Євангелія з палітурками із суцільного дорогоцінного металу, інкрустованими рубінами, сапфірами та смарагдами. А також ікони бринковянського стилю — унікального напрямку, що виник у Валахії наприкінці XVII століття за часів господаря Константіна Бринковяну та поєднав візантійські традиції із західним бароко. Ікони цього стилю були надзвичайно популярні на півдні сучасної України. Їхні оклади — суцільні листи золота або срібла з чеканкою та коштовним камінням — сьогодні коштують від 50 до 500 тисяч доларів кожен.
Третя складова — та, на яку найбільше полювали радянські спецслужби, — секретні державні архіви румунської корони. Особисте листування королівської родини з європейськими лідерами, унікальні карти в єдиному екземплярі, таємні міжнародні договори. Ці документи перебувають за межами легального ринку артефактів — їхня цінність для геополітики, розвідки та генеалогії еліт практично не піддається грошовій оцінці.
Якби хоча б частина цього вантажу сьогодні з’явилася на відкритих торгах, сукупна вартість лотів, за оцінками фахівців, легко сягнула б сотень мільйонів доларів.
Хроніка зникнення: серпень 1944-го
Кінець серпня сорок четвертого виявився для Болграда справжнім пеклом. Радянські війська наступали настільки стрімко, що планомірна евакуація миттєво перетворилася на хаотичну втечу. Вулиці міста запрудили вози, військова техніка та натовпи перелякани людей, які намагалися врятувати хоч щось.
Саме в цій атмосфері тотального безладу останні посадовці й військові, що ще не піддалися паніці, поспіхом пакували реліквії у важкі дерев’яні ящики, марковані чорними орлами. За уривчастими свідченнями очевидців, востаннє цей безцінний вантаж бачили на подвір’ї адміністративної будівлі неподалік Спасо-Преображенського собору. Далі слід обривається. Жодного документа, жодного наказу, жодного звіту про те, куди рушили ящики, не збереглося.
Існує принаймні чотири версії того, що сталося далі. У цьому матеріалі розглядаємо дві з них.
Версія перша: болградські катакомби
Болград буквально стоїть на порожнечі. Ще перші колоністи під час розбудови масово видобували тут вапняк — і згодом під містом утворилася колосальна розгалужена мережа старовинних підземних ходів, яку місцеві здавна називають «мінами». Ці глибокі, сухі й досі повністю не картографовані тунелі є ідеальним природним сховищем для будь-якого цінного вантажу.
Припускають, що румунський офіцер, якому доручили охороняти реліквії, в останні години перед радянським наступом зрозумів очевидне: вивезти важкі ящики крізь затори під обстрілами практично неможливо. Залишати їх ворогу — неприпустимо. Тоді він міг прийняти єдине рішення, яке здавалося йому тимчасовим: сховати скарб в одній із «мін», а вхідний тунель підірвати динамітом. Румунська адміністрація вірила, що фронт відкотиться і вони невдовзі повернуться за своїм майном. Але повернення не відбулося — і якщо ця версія вірна, ящики з реліквіями досі лежать десь глибоко під вулицями сучасного Болграда, замуровані й нетронуті.
Версія друга: дно озера Ялпуг
Болград стоїть просто на березі Ялпугу — найбільшого прісноводного озера України завдовжки майже 40 кілометрів. За другою версією, коли шляхи відступу виявилися повністю відрізаними і радянські танки вже були на підступах до міста, ящики швидко завантажили на човни, відпливли якомога далі від берега й скинули вантаж на дно.
Є в цій версії і несподіваний науковий вимір. На дні Ялпугу залягає надзвичайно товстий шар специфічного мулу, що функціонує як природний консервант: він створює анаеробне середовище, тобто повністю перекриває доступ кисню. У таких умовах органіка не розкладається, а значить навіть пергаментні сторінки теоретично могли зберегтися. Що вже казати про золото та срібло.
Варто додати, що приховування цінностей у цих водах має тут давню традицію. Місцеві старожили переповідають легенду про те, як під час відступу турки скинули до Ялпугу цілі вози з золотом османського паші, аби воно не дісталося ворогу. Якщо вірити цій байці, румунська королівська бібліотека цілком могла опинитися в доброму товаристві.
Ще дві версії зникнення Бібліотеки румунського короля — включно з версією про радянські спецслужби та про долю скарбу в дні болградського безвладдя — дивіться у відео за посиланням: ЛЕГЕНДА БОЛГРАДА – Де шукати найбільший зниклий скарб Бесарабії.
Раніше ми розповідали про парк на кістках та як у 1930-х в Одесі знищили Перше християнське кладовище.
Також виможете дізнатися як Одеса стала гастрономічною столицею імперії та історію легендарних ресторанів міста.
Якщо перейти за посиланнями до цих статей, ви також зможете подивитися відео на ці теми.
