Ключові моменти
-
Жінки з громадської організації «Наша спадщина-Рені» відзначили День української хустки подорожжю селами Бессарабії, популяризуючи традицію через живе спілкування.
-
Історії українок, болгарок і гагаузок показали глибину традиції хустки — як родинної реліквії, що передається поколіннями та зберігає пам’ять про життя жінок.
Як День української хустки відзначили у Бессарабії
Сьогодні, 7 грудня – День української хустки. Це неофіційне свято започатковане у 2019 році. Мета – вшанувати українську традицію та об’єднати жінок з різних куточків світу задля збереження культурної спадщини.
Зазвичай в цей день жінки роблять фото в хустках і викладають в соцмережах.
Активістки громадської організації «Наша спадщина-Рені» вирішили змінити формат і відвідати одне гагаузьке і два молдовських села Ренійської громади, прикрасивши себе хустками – щоб донести красу свята і показати, як саме можна додати українську хустку у свій гардероб.
Погода не сприяла подорожі – був дощ із поривами вітру, але яскраві хустки підняли настрій учасникам акції та мешканцям сіл.
Але хустка – це більше, ніж елемент одягу.
-Ми з кумой якось поїхали в гості до її тьоті в Подільський район, – розповідає мешканка Рені Галина Абрамова. – Господиня відкрила шафу – а там до верху ціла стопка хусток. І про кожну розповідає: ту Одарка подарувала, ту – тьотя Маруся. А в цієї хрестили, а в цієї вінчали… Я попросила – продай хоч одну. А вона: «Боже збав! Це більше, ніж подарунки, це як свято в хаті». В мене теж є дорога хустка – від мами. Хоча вона вже вся в дірочках, але найцінніша для мене. Нещодавно дзвонить рідна тітка Ніна Коротун, вона старша за мене: «Зайди, я тебе мушу передати дві хустки – свою і тьоті Марусі». І це – не подарунок з приводу свята, хустки передаються у спадок дочкам, невісткам, племінницям. Особисто я не люблю носити шапки та берети – завжди пов`язую голову хусткой.
Традиція зберігати хустки притаманна не лише українкам. Так, в шафі болгарки з села Євгенівка, що в Буджакській громаді Тетяни Дімітрової теж величезна стопка хусток.
-І жодну з них я не купувала, – каже баба Тана, демонструючи свій жіночій скарб. – Це все – подарунки. Хустки дарують на свята, на похорон та поминки. В цих хустках відображене все моє життя. Я завжди ношу хустку, не виходжу без неї на подвір’я.
Зберігає родинні хустки і гагаузка Домна Бринза з с. Котловина Ренійської громади. Це – вовняні чорні хустки, щедро прикрашені шовковою бахромою.
– Одну з них я передала у музей, а хустку бабусі чоловіка залишила для себе, – розповідає жінка. – У подальшому я передам її своїй дочці.
Читайте також:
- Як бабусі “запалили” Дерибасівську болгарськими танцями: секрети їхньої енергії та довголіття
- У дівчини з Болграду загинув чоловік: як каміння повернуло її до життя
- Від ароматизаторів до іменних іграшок: як на Одещини заснувати крафтовий бізнес з нуля
