Ключові моменти:
- Пам’ятник перебував під мішками з піском з березня 2022 року (загалом близько 185 тонн піску).
- Причина демонтажу: загроза руйнування монумента через постійну сирість та відсутність вентиляції.
- Дюку знадобиться реставрація: на бронзі помітні сліди корозії та пошкоджень.
Чому вирішили відкрити монумент
Візитна картка Одеси опинилася в піщаній пастці ще на початку весни 2022 року, коли монумент оперативно обклали мішками для захисту від уламків та ударних хвиль. Міська влада привезла 3,5 тисячі мішків (95 тонн). У грудні частину порваних мішків прибрали, помили пам’ятник і додали ще 3 тисячі (90 тонн), укладаючи їх щільно в бронзу без вентиляційних зазорів. Загалом 185 тонн «захисту», який швидко просочився вологою, ущільнився і став ще важчим.
Постійна волога та прямий тиск на бронзу створили ризик безповоротного пошкодження скульптури та постаменту, про що неодноразово сигналізували експерти.
Питання розконсервації пам’ятника гостро назріло навесні 2026 року, коли спресований пісок почав руйнувати бронзу: з’явилися тріщини, корозія та мох усередині укриття. І ось сьогодні демонтаж масивної барикади розпочався.
На місці подій побував фотокореспондент “Одеського життя” (додані фото та відео):
У якому стані пам’ятник Дюку де Рішельє
Первинний огляд після зняття верхньої частини барикади вселяє обережний оптимізм: монумент стоїть цілим, видимих фатальних руйнувань чи втрачених елементів немає.
Утім, через тривале перебування у вологому середовищі на бронзовій поверхні проявилися помітні сліди корозії та пошкоджень.
На тему: Дюк у пастці: мішки з піском, які захищають пам’ятник, можуть його знищити
Після повного демонтажу конструкції фахівці проведуть детальну експертизу, за результатами якої ухвалять рішення про терміни та обсяги реставраційних робіт.
Мішків із піском більше не буде: коментар
Демонтаж захисної конструкції одеської пам’ятки прокоментував депутат міськради Петро Обухов:
— На початку повномасштабного вторгнення це було правильним рішенням. Мішки з піском могли захистити пам’ятник від уламків та частково від вибухової хвилі. Але характер російських атак змінився. Сьогодні мішки з піском не захищають від прямих влучань ракет чи «шахедів». Їхнє тривале використання може шкодити самому пам’ятнику через накопичення вологи та відсутність належної вентиляції.
У Києві та в інших містах уже почали поступово демонтувати такі захисні конструкції. Вважаю, що Одесі також варто переглянути це питання.
До того ж пам’ятник уже потребує реставрації — на ньому є помітні пошкодження, якими також потрібно займатися. Якщо такий захист більше не відповідає сучасним загрозам, настав час повернути Дюка одеситам.
