І сьогодні у нас навіть не анекдот, а ціла історія від неперевершеної одеситки Марини Гарник:
…Уявіть собі розмову трьох старих подружок. Старих і за віком, і за давністю знайомства.
– Сімо Марківно, шо ви сіли з самого краю? Впадете з лави, відповідай за вас потім, як за хорошу.
– Краще, як за гарну.
– А ще краще, як за розумну.
– Виразьте… Я на вас не ображаюся. Що з вас взяти, з хворих, крім аналізів, та й тих… зіпсованих.
– Ой-ой-ой …. Ми ж всі три молодші за тебе.
– А це на швидкість не впливає. У мене з паспортом…. кохання. Я його не відкриваю, а він мені не заважає.
– Справа не у віці.
– Звичайно, не віці. Можна і молодим бути адієтом.
– А молоді все і є … злегка …
– Ну, не скажіть. Ось я пам’ятаю був у мене дипломат…
– Чому тока у тебе? В мене теж був дипломат. Чорненький такий.
– У тебе теж був чорненький?
– Так, з кнопочками.
– Не з кнопочками, а із замочками.
– Кпоночки, замочки… Мій був з Еквадору. І не такий і чорненький… так, трохи шоколадний.
– Хто?
– Дипломат!
– Чому з Еквадору? Мій був чорненький із замочками з Універмагу.
– Звідки в Універмазі дипломати? Дипломати в Університеті… Дружби народів.
– А навіщо дружбі народів… Валізи?
– Які валізи?
– Ну валізи такі… чорненькі із замочками, називалися «дипломат». Страшно незручна річ. Відкриваєш кришку і вся начинка назовні.
– Ой, не можу… валізи… Ой не можу. А Серафима те, про свого коханця з Еквадору розповідала. Ой, не можу… Чорненький…
– Самі ви адієтки. Старі перечниці. Нічого вам не розповідатиму. А могла б. Він таке витворяв… Мій еквадорець… Шоколадний.
Ви також можете дізнатися:
- Телефонна розмова по-одеськи, чи дочекається Соломона Марковича його друг;
- Шо буде їсти на вечерю Льовочка;
- Як Моня тещу форшмаком пригощав.
З книги «Одеський дворик»
