— Розо Марківно, а шо таке кохання?
— Ой, Софочко, все просто… Це коли заплющуєш очі таки на всі його недоліки. Потім відкриваєш — а вже двоє дітей!
*****
— Жоро, шо сталося?! На тобі таки обличчя немає!
— Та! Я запропонував Розі вийти за мене заміж, і… вона погодилася.
— Я згодна! Зараз або ніколи! — подумавши трохи, відповіла вона.
— Таки… може, ніколи? — теж трохи подумавши, запитав я.
— Ні, Жоро! Уже пізно! — відрізала вона.
*****
Привоз.
— Борю, чому в тебе дитина не засинає?
— Не розумію, Фірочка! Трясу брязкальцем, а вона не спить.
— Шо ти робиш? Ти псуєш дитині слух! Тряси скарбничку!
У нас є й інші анекдоти:
