Ключові моменти:
- Зимові Паралімпійські ігри-2026 в Італії завершилися: збірна України посіла 7-ме місце та здобула 19 медалей.
- В Україні за олімпійське золото держава виплачує близько $125 тисяч, тоді як розміри премій у різних країнах можуть відрізнятися в рази.
- Берлінська Олімпіада 1936 року стала прикладом використання спорту в політичній пропаганді.
- Рішення МОК і допуск спортсменів країн-агресорів викликають нові суперечки у світі спорту.
Як завершилася Паралімпіада для України
Отже, сьогодні, 15 березня, фінішувала зимова Паралімпіада на Апеннінському півострові.
Збірна України посіла 7-ме місце в медальному заліку, здобувши 19 нагород:
- 3 золоті;
- 8 срібних;
- 8 бронзових.
Більшість медалей українські спортсмени виграли в парабіатлоні та лижних гонках, підтвердивши сильні позиції країни у зимових паралімпійських дисциплінах.
На «звичайній» Олімпіаді Україна призових місць, на жаль, не здобула, зате наші паралімпійці багато разів успішно сприяли тому, щоб під синім небом Італії гордо майорів синьо-жовтий прапор України.
Що ж, як то кажуть, «респект і повага» паралімпійцям! А українським олімпійцям, які не здобули медалей, скажу: «Щоб у вас більшого горя не було!» — так в Одесі прийнято заспокоювати тих, у кого сталася не найстрашніша, а цілком виправна неприємність. Не варто драматизувати ситуацію!
Так, трагедії й драми — це не про спортивні баталії в мирній Італії. Сьогодні це про життя десятків мільйонів громадян України (без жодного винятку!), які зазнали нашестя дикої орди. І відповідно до незмінного закону фізики (якщо десь щось зменшилося, то десь стільки ж додасться), якщо вже не у наших спортсменів, то нехай у наших військових стане більше медалей — символів знищення окупантів. А перемоги у спорті — усе попереду. Вони обов’язково будуть!
Які виплати отримують призери олімпіад і паралімпіад в Україні та інших країнах
Тим більше що стимул у українських спортсменів — ого-го! Моральний — це само собою, але є ще й матеріальний. Премія від держави за олімпійське «золото» в Україні становить 125 тисяч доларів. Це у 20 разів більше за наш середній показник ВВП на душу населення. Тобто пересічному українцю потрібно працювати 20 років, щоб заробити таку суму.
У Німеччині та США олімпійські чемпіони отримають значно менші виплати. Середньостатистичному німцю потрібно 7 місяців (22 тисячі доларів), а американцю (37,5 тисячі доларів) — 4 місяці, щоб заробити суму призових своїх олімпійських чемпіонів. Щоправда, Німеччина звільнила ці премії від податків (так само Італія та Ізраїль). А призери з Великої Британії, Швеції та Норвегії взагалі не отримують премій від своїх держав.
Підкреслимо, що на початку незалежності України призові суми були значно меншими, але з роками вони зростали. Так, у Ліллехаммері (1994 рік) «золото» у нас «коштувало» 15 тисяч доларів; у Нагано-1998 і Солт-Лейк-Сіті-2002 — по 50 тисяч; у Турині-2006 і Ванкувері-2010 — по 100 тисяч. А вже у Сочі-2014, Пхьончхані-2018, Пекіні-2022 та Мілан-Кортіна-2026 — по 125 тисяч доларів.
Це, звичайно, дуже великі гроші, хоча порівняно з азійськими «багатенькими Буратіно» — «де нам уже заміж виходити». Як співав Володимир Висоцький: «у них грошей — кури не клюють, а у нас на горілку не вистачає».
Так, Сінгапур за перемогу на зимовій Олімпіаді готовий був виплатити 789 тисяч доларів, 395 тисяч — за срібло і 197 тисяч — за бронзу. А Гонконг, який виступав на змаганнях окремо від Китаю, за золото пропонував 767 тисяч, а ще й бонус — довічний безкоштовний проїзд у метро.
Чималі виплати своїм спортсменам може дозволити і Казахстан. Так, єдиний медаліст їхньої збірної, олімпійський чемпіон із фігурного катання, отримає 250 тисяч доларів. За срібло передбачалося 150 тисяч, за бронзу — 75 тисяч. Ба більше, 5 тисяч доларів за шосте (!) місце на дистанції 3 км отримає і місцева ковзанярка.
Наші сусіди — поляки — теж не пасуть задніх. В Італії були найбільші бонуси в історії польського спорту. Олімпійський чемпіон-2026 отримає 70 тисяч доларів готівкою від Польського олімпійського комітету, 250 тисяч злотих у цифрових активах — токени від стратегічного партнера (криптобіржі), майже 100 тисяч злотих (28 тисяч доларів) від Міністерства спорту.
Кожному переможцю дадуть двокімнатну квартиру у Варшаві, автомобіль Toyota Corolla Cross, діамант, картину польського художника та ваучер на розкішний відпочинок. У підсумку разом із квартирою і державним бонусом загальна сума для польського чемпіона перевищить 350 тисяч доларів.
А золоті призери Малайзії та Хорватії отримують довічні державні стипендії та пенсії, які починають виплачувати після досягнення певного віку.
Ось ще «золоті» приклади: Італія — 213 тисяч, Словенія — 163 тисячі, Франція — 95 тисяч. США, як уже зазначалося, виглядають скромніше, але зате всіх учасників Олімпіади щедро мотивував на майбутнє мільярдер Росс Стівенс.
Він виділив 100 мільйонів доларів. За його задумом кожен учасник збірної США отримує пакет виплат на загальну суму 200 тисяч доларів за кожні Ігри, у яких бере участь. Але першу частину суми — 100 тисяч — спортсмен зможе отримати у 45 років або через 20 років після дебюту. Це має вирішити проблему бідності серед спортсменів після завершення кар’єри та забезпечити їм стабільне життя після спорту.
Ось вам і своєрідна пенсія для «зірково-смугастих» атлетів. Ще 100 тисяч доларів зарезервовано як страхові виплати для родин спортсменів. Але допомога розрахована лише на тих, хто її потребує, тому виплати не отримуватимуть зірки з річним доходом понад мільйон доларів — наприклад, баскетболісти НБА, хокеїсти НХЛ або топові тенісисти.
Фінансові заохочення переможців — давня традиція. Але не в грошах щастя і навіть не в їх кількості: у Давній Греції найвідомішим спортсменам встановлювали пам’ятники — з мармуру! — ще за життя. А головне, їм дозволяли безкоштовно відвідувати їдальні та надавали найкращі місця у театрах.
Уже в нашу «олімпійську еру» Міжнародний олімпійський комітет (МОК) тривалий час забороняв виплати олімпійським призерам — на думку організації, це порушувало ідеали олімпійського руху (втім, СРСР, де «не було професійного спорту», та інші країни соцтабору цю заборону успішно обходили). Офіційно ж її було скасовано на початку 1980-х років.
Скільки золота в олімпійських медалях
Тепер про те, наскільки «золотою» є золота олімпійська медаль. Пам’ятається, коли за часів СРСР у продажу з’явилися позолочені годинники, то на запитання «У тебе що, годинник золотий?» багато хто відповідав: «Ага, поруч із золотом лежали».
Так само і з медалями. Щоправда, годинники були з позолоченої латуні, а олімпійська «золота» медаль — із позолоченого срібла 925-ї проби. На покриття срібла використано приблизно 6 грамів чистого золота. А срібла там — більше ніж пів кілограма.
Дорогоцінні метали нині справді «скаженіють»: золото перевищило позначку 5 тисяч доларів за тройську унцію (31,1 г), срібло — під сотню доларів. Якщо приблизно підрахувати, то золота олімпійська медаль «тягне» десь на 2,5 тисячі доларів лише за ціною металу. А її колекційна вартість — тут тільки встигай додавати нулі.
Скільки золота в олімпійських медалях
Тепер про те, наскільки «золотою» є золота олімпійська медаль. Пригадується, коли за часів СРСР у продажу з’явилися позолочені годинники, то на запитання «У тебе що, годинник золотий?!» багато хто відповідав: «Ага, поруч із золотом лежали».
Так само і з цими медалями. Щоправда, годинники були з позолоченої латуні, а олімпійська «золота» медаль — із позолоченого срібла 925-ї проби. На покриття срібла використано приблизно 6 грамів чистого золота. А срібла там — більш ніж пів кілограма!
Дорогоцінні метали нині справді «збожеволіли»: золото перестрибнуло позначку 5 тисяч доларів за тройську унцію (31,1 г), срібло — під сотню «вічнозелених». Якщо приблизно підрахувати, то золота олімпійська медаль «тягне» десь на 2,5 тисячі доларів — і це лише за ціною металу! А її колекційна вартість — тут тільки встигай домальовувати нулі.
Марк Веллс, хокеїст, у 1980 році здобув на Іграх золото. У 2010-му, маючи проблеми зі здоров’ям, він продав свою медаль за 310 тисяч доларів. Того ж року, але вже з літніх Ігор, Владислав Козакевич продав свою нагороду за 100 тисяч доларів. А легкоатлет Джессі Оуенс, який здобув «золото» ще на Берлінській Олімпіаді 1936 року, приніс своїм спадкоємцям справжній статок: у 2013 році його медаль продали за 1,47 мільйона доларів.
До речі, про срібло. Пам’ятаєте, ми нещодавно детально розповідали про величезну роль етнічних українців у становленні канадського хокею світового рівня? Так от, канадці на нинішній зимовій Олімпіаді трохи схибили (2:1), здобувши «лише» срібло й дозволивши збірній США вперше з 1980 року отримати золото.
І що з того? Українці і тут на висоті! Брейді Ткачук і Меттью (Матвій) Ткачук — американські нападники, які відіграли важливу роль у виступі збірної США на Олімпіаді-2026. Обидва народилися й виросли у США, але мають українське коріння по батьківській лінії (їхній батько, колишній гравець НХЛ Кіт Ткачук, має українське походження). Нашого цвіту по всьому світу…
Ставлення нацистів, комуністів і рашистів до Олімпіад
Що ж до згаданої Берлінської Олімпіади (її організував «наставник» путіна — Гітлер), то нинішнє керівництво МОК, схоже, «покуривши щось веселе», додумалося до продажу сувенірних футболок із її символікою. Це, зрозуміло, не сподобалося багатьом людям, у яких у голові є мозок, а не тирса.
Причому скудоумство цих гешефтмахерів від спорту не обмежилося таким реверансом у бік нацизму. Увесь світ — спортивний і не тільки — обурилося відстороненням українського спортсмена, який планував виступати у захисному шоломі із зображенням двох десятків українських спортсменів — і юних, і досвідчених.
Їх вирвали з життя варвари-московити. Мало того — МОК дозволив допустити до участі в Паралімпійських іграх російських і білоруських спортсменів під їхніми національними прапорами та з державними гімнами. «Апофеоз апофігєя»! Цілком природно, що Національний паралімпійський комітет України оголосив: наша збірна бойкотуватиме церемонію відкриття зимових Паралімпійських ігор-2026, які відбулися з 6 до 15 березня в Італії. Нас у цьому, до речі, підтримали 11 країн (Канада, Німеччина, Польща та інші).
А була ж у 1980 році схожа ситуація — і практично планетарного масштабу, коли десятки країн бойкотували московську Олімпіаду. Бойкотувати Олімпіаду-80 і перенести її в будь-яку іншу країну першим запропонував президент США Джиммі Картер.
Це сталося через вісім днів після того, як радянський спецназ захопив палац афганського керівника Аміна в Кабулі. Слова не розійшлися з діями: США не відправили своїх спортсменів на Ігри в москву, поставивши умову — вивести радянські війська з Афганістану протягом місяця.
Бойкот участі, а не лише церемонії відкриття, підтримали провідні країни літніх олімпійських видів спорту: Канада, ФРН, Китай, Японія, Південна Корея та Туреччина. Мусульманські країни Африки та Азії бойкотували Ігри із солідарності з афганськими братами по вірі. Більшість команд європейських країн, які все ж приїхали на Ігри, виступали під прапором МОК, а не під своїми національними.
І вже зовсім дрібницею на цьому тлі була відмова багатьох команд виходити на церемонію відкриття Олімпіади. Для спортсменів, які відмовилися брати участь у московській Олімпіаді, у Філадельфії (США) навіть провели альтернативні змагання — так звані «Олімпійські ігри бойкоту». У них взяли участь 29 країн.
У СРСР тоді, пам’ятається, розповідали, що насправді більшість підтримує Радянський Союз, а ті, хто не приїде, — дрібниці життя. Адже буде аж 80 країн, а пропустять Ігри «лише» 65. Хто б сумнівався: через чотири роки москва спробувала «дзеркально» помститися США, коли Ігри-1984 проходили в Лос-Анджелесі. Але «помста» не вдалася: кількість «відмовників» виявилася на порядок меншою — СРСР, НДР та ще кілька країн із так званого соцтабору.
Що ж до згаданої «берлінсько-гітлерівської» Олімпіади 1936 року, то після Другої світової війни МОК намагався виправдатися перед країнами-переможцями за співпрацю з нацистами. У 1948 році з лав комітету виключили Німеччину та Японію як держави — ініціаторів війни.
Втім, до союзників Гітлера — Угорщини, Італії, Іспанії та інших — претензій у олімпійського керівництва чомусь не виникло… Та й сьогодні МОК демонстративно і безсоромно цілує агресорів у місця не надто віддалені…
Раніше ми розповідали, як ім’я Лесі Українки двічі врятувало її сестру — від НКВС і гестапо.
Читайте також про Карпатську Україну 1939 року — як Хуст тоді став столицею і що це означає сьогодні.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
