На початку війни розпорядженням влади було наказано прибрати усіляку ілюмінацію з дахів багатоповерхівок. Щоправда, KADORR «з Божим благословенням» продовжував сяяти, демонструючи своє ставлення до міського керівництва. Але незабаром його приструнили.
Натомість у недобудованих «перлин» та інших недозведених «шедеврів» сучасної одеської архітектури продовжують височіти величезні будівельні крани.
Зараз, щоправда, деякі будівельні компанії на свій страх і ризик роботу відновили – величезна кількість українців, які залишилися без даху над головою, потребують житла. А війна ще не закінчилася …
Але коли бачиш на «замороженому» у воєнний час будмайданчику 60-метровий кран – не по собі стає. А якщо спаде на думку рашистським ублюдкам, що в багатоповерховому недобудові американську зброю складують? І чи запустять вони по об’єкту чергову ракету?
Недобудований «простір з видом на море», що часто спотворює наше місто, насправді не шкода. А от якщо звалиться кран-велетень…
20-тонна махіна складеться блискавично. Якщо поруч дорога – розірве високовольтні дроти, перекриє трасу. Якщо поряд житлова забудова – зруйнує будинки.
Демонтувати будівельні крани, зрозуміло, забудовнику зовсім невигідно – це коштує грошей, і чималих. А от ліквідувати наслідки падіння кранів-велетнів, найімовірніше, доведеться за рахунок міського бюджету. За наш із вами рахунок.
Але є й хороші новини: з метою безпеки у катакомбах вирішили відновити бункери радянських часів. Як бомбосховищ – через відсутність метро. Занедбані ці бункери були ще у 90-х роках. Ні вентиляції, ні водопостачання там уже нема. Давно розкрадено й обладнання, що забезпечувало автономне електроживлення.
А ось зараз влада кинулася їх реанімувати. Але, панове, де ж ви були хоча б п’ять років тому, коли на сході країни вже йшла війна?
Втім, враження створюється, що одеситів, що залишилися в місті, власна безпека цікавить не так, щоб сильно. Подивіться, скільки народу, ігноруючи заклики влади, море гуляє. І мали на увазі розтикані на прибережному піску таблички «Заміновано». Та хто ж це повірить, коли прямо на пляжі відкрите кафе працює? Ймовірно, і господарі, і клієнти, а, головне, наділені владою особи, які дозволили роботу цій точці громадського харчування, вважають, що ця навіть не обгороджена ділянка цілком безпечна. Якщо на узбережжі і вибухне – сюди не долетить.
Читайте також: Три причини, через які небезпечно перебувати на одеських пляжах
Якось у черзі я почула цікаву теорію: якщо населення не боїться – з містом нічого не станеться. А ось «випромінювані» у величезній кількості «флюїди страху» якраз і можуть викликати лихо. То, може, в цьому й криється джерело невикорінної безтурботності одеситів?
Але все-таки, дорогі мої, бережіть себе. Хоч і прикро обмежувати свої бажання. А часом – бути ув’язненим у власному будинку, як у в’язниці. Але яке щастя, що він є.
Ще за темою: Авторська колонка Таї Найденко: війна та мовне питання
