Американський президент Дональд Трамп вимагає повернути Панамський канал під контроль США. Панаму він звинуватив у завищених тарифах, а ще боїться посилення впливу Китаю в цій країні. Валерій Боянжу розповідає про значення та історію однієї з найвеличніших споруд людства.
Є один такий мовний зворот, можна назвати його риторичним, тобто таким, що не потребує відповіді. Це коли один джентльмен незадоволений діями іншого і культурно запитує: “Шановний, ти що, цибулю їв, чи так уху (юшку) їв — без цибулі?”
Ось і автор цих рядків вирішив поставити це питання, та не комусь, а Дональду Фредовичу Трампу. Погодьтеся, у нас всіх накопичилося чимало питань до нього.
Отже, перш за все, зрозуміло, дрес-код для звернення до нього: це святе. Я зняв своє улюблене худі, адже раптом воно йому не сподобається, і він обуриться: “Якого худі ти до мене в своєму худі звертаєшся?!” Ні, я не дам йому такого приводу!
Я підготувався: нову резинку втягнув у сімейні труси, шкарпетки постирав і на лампочці, як навчила бабуся, заштопав, кросівки гуталіном намазав, шнурки відпрасував, стрілку на штанах навів. Піджачок, сорочка, краватка-метелик: ну все, тепер можна і звертатися. “Ваша величність, з приводу багатьох Ваших рішень дозволю собі потурбувати Вас чисто гастрономічним питанням: ‘Ви як, цибулю їли, чи так уху їли (вибачайте за русизм), без цибулі?'”
Відповіді поки що чомусь немає, і в очікуванні її я вирішив сам поцікавитися одним з численних задумів 47-го президента США. Отже, яка причина того, що Трамп вимагає “повернути назад” Панамський канал. Історія виявилася дуже цікавою…
Для розуміння — довідкові дані з Вікіпедії: це судноплавний канал, що з’єднує Тихий океан з Атлантичним. Розташований на Панамському перешийку на території держави Панама. Довжина — 81,6 км, загальна ширина — 150 метрів, глибина — 12 метрів.
Будівництво Панамського каналу стало одним з найбільших і найскладніших будівельних проєктів, здійснених людством. Він мав величезний вплив на розвиток судноплавства та економіки в усьому світі, що зумовило його найважливіше геополітичне значення.
Завдяки цьому каналу більше не потрібно огинати Південну Америку, і морський шлях з Нью-Йорка до Сан-Франциско скоротився з 22,5 тис. км до 9,5 тис. км. Після недавньої модернізації він пропускає судна водотоннажністю понад 130 тис. тонн. Для порівняння — тактико-технічні дані авіаносця США “Рональд Рейган”: водотоннажність — 97 000 тонн, ширина — 76,8 м, осадка — 11,3 м.
Максимальна пропускна здатність каналу — 48 суден на добу. Середній час проходження судна каналом — 9 годин, мінімальний — 4 години 10 хвилин. Щороку через споруди каналу проходять близько 14 тисяч суден. Канал перевантажений, тому черга проходу по ньому продається на аукціонах. Сумарна плата за прохід судна каналом може сягати $400 000.
Початковий задум будівництва каналу, що з’єднує два океани, відноситься до XVI століття, але король Іспанії Філіпп II із релігійних міркувань заборонив розгляд подібних проєктів, вважаючи: «те, що Бог з’єднав, людина роз’єднати не може».
Читайте також: Замахи в США на президентів: шоу триває
Інтерес до каналу відродився на початку XIX століття: відкриття родовищ золота в Каліфорнії викликало в США підвищений інтерес до проблеми каналу, і в 1848 році США отримали монопольне право на будівництво каналу. Але… в Нікарагуа.
Велика Британія, чиї володіння межували з Нікарагуа, “стримала” експансію США, уклала з ними у 1850 році договір про нейтралітет майбутнього міжокеанського каналу. Протягом кількох десятиліть США “тягнули кота за хвіст”. І ініціатива в розробці панамського варіанту була перехоплена французами.
У 1879 році в Парижі створили «Загальну компанію міжокеанського каналу». І французи взялися… “тягнути кота за хвіст”. Виходило “все не слава богу”: то проєкт не такий, то вартість його недооцінили. До 1888 року на будівництво каналу було витрачено $300 млн (майже вдвічі більше, ніж передбачалося), а виконана була лише третина робіт. Малярія та жовта лихоманка косили робітників, від цих хвороб загинули щонайменше 20 тис. осіб. Словом, до кінця століття ідея французів “здулася”. І тоді знову прокинулися американці.
У 1899 році там створили комісію з будівництва каналу через перешийок, асигнували $115 млн. Притиснули Британію відмовитися від претензій на спільне управління каналом, скориставшись її проблемами під час Англо-бурської війни (1899—1902).
У 1901 році США отримали виключне право на спорудження Панамського каналу без Великої Британії. Панамського-то панамського, але ось заковика: Панами як самостійної держави на той момент не існувало! Це був лише штат у складі Колумбії, а колумбійський Сенат у 1903 році відмовився передати в оренду США на 100 років за $12 млн смужку землі для будівництва каналу.
Не проблема, вирішив тодішній Трамп (це був 25-й президент США Теодор Рузвельт, республіканець, майбутній лауреат Нобелівської премії миру): штат Панама нехай відділиться від Колумбії, і все буде чікі-пікі. Знайшли людину, яка організувала та очолила сепаратистський “рух” і при прямому втручанні військового флоту США здійснила відділення Панами в листопаді 1903 року.
США отримали у вічне володіння зону землі для спорудження каналу. Крім того, США стали гарантом незалежності Республіки Панама та отримали права підтримувати порядок у ній у разі, якщо Панама, на думку США, виявилася б нездатною самостійно підтримувати порядок.
Від імені «Незалежної Панамської республіки» підписав з США договір той “наш чоловік”, який організував і реалізував відділення Панами. Зроблено це було за 2 години до прибуття до Вашингтона офіційної делегації Панами… Фактично Панама стала протекторатом США.
До спорудження каналу військове міністерство США приступило у 1904 році. На будівництво знадобилося 10 років, $400 млн і 70 тисяч робітників, з яких, за американськими даними, близько 5600 осіб загинули.
Не можна не сказати про те, що величезними зусиллями і коштами американці подолали у 1900 році переносників жовтої лихоманки та малярії. Організували велику експедицію — 1500 осіб. Вирубали та спалили 30 кв. км чагарників і дрібних дерев, викосили і спалили траву на такій же площі, осушили 80 га боліт, викопали 76 км водовідвідних канав і відновили 600 км старих ровів, розбризкали 570 тонн олій, що знищують комарині личинки в осередках розмноження. І хвороби перестали бути фактором, що заважає!
Ранком 10 жовтня 1913 року президент США Вудро Вільсон у Білому домі натиснув на позолочену кнопку. І в той же момент потужний вибух здригнув повітря за 4000 кілометрів від Вашингтона, на Панамському перешийку. 20 тонн динаміту зруйнували останню перешкоду, що розділяла води Атлантичного і Тихого океанів.
Перший океанський пароплав пройшов каналом 15 серпня 1914 року, але великий зсув у жовтні завадив відкрити рух у тому ж 1914. Для зміцнення оборони на підступах до каналу США придбали розташовані поруч острови: у Панами, у Данії, у Нікарагуа та у Колумбії. Офіційне відкриття каналу відбулося лише 12 червня 1920 року.
У 1977 році у Вашингтоні лідер Панами Торріхос і президент США Картер підписали договір про передачу панамському уряду контролю над каналом з 2000 року. Панамський канал контролювався США аж до 31 грудня 1999 року, після чого був переданий Панамі.
Зараз Дональд Трамп незадоволений занадто високими тарифами за прохід американських суден Панамським каналом і планує повернути його під контроль США: «Плата, що стягується Панамою, надзвичайно несправедлива. Цей повний грабіж нашої країни буде негайно припинений».
Перед цим він написав, що Панамський канал є «життєво важливим національним активом» США, а колишній президент Джиммі Картер «віддав його за один долар».
Щороку через канал проходить близько 40% усіх контейнерних перевезень, що здійснюються США. Але! Другим за величиною його користувачем є Китай, і це явно не влаштовує Трампа.
Панамський канал — найважливіша логістична артерія для військових. А КНР, впевнений Трамп, все міцніше і міцніше цілується в десна з Панамою. Його вплив і ноу-хау можуть бути використані для того, щоб перекрити канал, стурбовані військові аналітики США.
Це може статися шляхом затоплення судна або ж кібердиверсії, що порушить роботу каналу. Адже у разі китайсько-тайванського конфлікту затримка американської підтримки острова навіть на кілька днів може стати вирішальним фактором, від якого залежить, успіхом чи провалом закінчиться китайське вторгнення.
Ось така історія з Панамським каналом. Чим вона закінчиться? 5 березня “Кореспондент” процитував президента Панами Муліно, який від імені свого народу з гнівом назвав цей “наїзд” Трампа “приниженням гідності нації”.
З протестом Муліно звернувся до ООН. Як кажуть в Одесі, ефективніше було б поскаржитися в мацепекарню. Схоже, вирішальним у цьому, та й не лише, питанні є навіть не те, чи їв Дональд Фредович уху-юшку з цибулею чи без неї, а сам факт того, що він юшку їв. Так, схоже, це факт…
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Республіка Молдова запровадила нові правила перетину кордону – тепер водіям, які планують поїздку до цієї… Read More
Сьогодні, 9 березня, особлива дата для українців – день народження видатного поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича… Read More
Якщо вам відмовили у субсидії на оплату комуналки, ви можете оскаржити це рішення. Як це… Read More
Завтра, у понеділок, 10 березня 2025 року, на одеситів чекає хмарна погода з проясненнями і… Read More
Жителі селища Любашівка передплатили на цей рік 1340 екземплярів періодичних видань, з яких – 210… Read More
Наразі колишня 10-та Суворовська вулиця в Одесі зветься вулицею Олександра Богомольця. Був він видатним медиком… Read More