У своїй історичній колонці для «Одеського життя» Валерій Боянжу розповідає про Софію Окуневську-Морачевську — українку, яка наприкінці XIX століття проклала собі шлях у медицину, попри заборони та упередження. Здобувши освіту в Цюриху в 1896 році, вона повернулася до Галичини й стала першою жінкою-лікаркою у Львові. Окуневська займалася благодійною медичною практикою, готувала медичних сестер та акушерок, працювала над українською медичною термінологією та впроваджувала нові методи лікування.
Ключові моменти:
- В Австро-Угорщині жінкам закрили доступ до гімназій та університетів.
- Софія Окуневська поїхала до Швейцарії й закінчила Цюрихський університет.
- Повернувшись до Галичини, вона зіткнулася з недовірою колег і нестачею пацієнток.
- Вона розвивала гінекологію, навчала медсестер і впроваджувала нові методи лікування.
Перша жінка-лікарка імперії
Загальновідомо, що до Першої світової війни багато областей, які нині входять до складу України, належали Австро-Угорській імперії. Унаслідок поразки у війні імперія розпалася на частини. А яким же колосом вона була!
На її території проживали близько 50 млн людей на площі 676 тис. км², які представляли величезну кількість народів. Німці — 12 млн; угорці — 10 млн; чехи та словаки — близько 8,5 млн; поляки — близько 5 млн; українці (руське населення) — близько 4 млн; румуни — близько 3,2 млн; хорвати — близько 3 млн; серби — близько 2,7 млн; словенці — близько 1,4 млн; італійці — близько 0,8 млн.
Навіщо такі подробиці? А це привід для гордості: адже саме українка, подолавши безліч законодавчих перепон і перешкод, зуміла домогтися права стати першою жінкою-лікаркою в історії Австро-Угорщини. І вона стала лікаркою європейського рівня та масштабу. Її ім’я — один із символів боротьби за рівність жінок і їхню роль у розвитку науки. І що дуже важливо — вона відкрила багатьом жінкам шлях у медицину.
Софія Окуневська-Морачевська народилася в 1865 році в селі на території сучасної Тернопільщини. Її батько був священником, який (так склалися обставини) став засновником династії лікарів.
Атанас Окуневський закінчив у 1881 році Віденський медичний університет і став доктором медицини. А дядько Софії Окуневської — Кирило — став першим українцем, який здобув фармацевтичну освіту. У 1884 році Софія домоглася (!) дозволу (жінки в тогочасній Австро-Угорщині не мали доступу до гімназій та університетів) вступити на гімназійний курс, а в 1885 році блискуче склала іспити при Львівській академічній гімназії, спричинивши сенсацію в усій Галичині (того року цю гімназію закінчили лише 13 дівчат).
Боротьба за право навчатися
Через заборону на навчання дівчат в Австро-Угорщині Софія була змушена переїхати до Швейцарії. Це була одна з небагатьох країн світу, де наприкінці XIX століття жінки могли здобувати медичну освіту. У 1896 році Софія блискуче закінчила Цюрихський університет.
У Швейцарії вона познайомилася з поляком Вацлавом Морачевським, своїм майбутнім чоловіком, який поділяв її погляди на життя та науку. Показово, що тоді Вацлав Морачевський ЩЕ був переконаним українофілом. У роки Першої світової війни вона розійшлася з чоловіком через загострення українсько-польського протистояння…
Після повернення до Галичини на неї чекали нові проблеми: її швейцарський диплом потрібно було підтвердити, а це виявилося непростим завданням. Так, вона стала першою жінкою-лікаркою у Львові, але шлях до визнання був тернистим, адже в суспільстві панувала впевненість, що жінка не може бути хорошою лікаркою. Її не визнавали не через брак професійних здібностей, а просто тому, що вона — жінка!
Як працювала лікарка Окуневська-Морачевська
Пацієнток було мало, а колеги-чоловіки часто ставилися до неї зверхньо. Тому вона безоплатно практикувала в приватній «Народній лікарні» для бідних, ставши першою жінкою-гінекологинею Галичини.
При лікарні вона розгорнула активну діяльність: уперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, а згодом — курси акушерок. Також вона створила словник української медичної термінології та була співініціаторкою створення «Лікарської комісії» — прообразу першої профспілки лікарів.
Окуневська не просто займалася загальною медициною. Вона була однією з перших, хто запровадив використання рентгенівського проміння в Галичині, та розробила методику променевої терапії раку. Вона увійшла в історію як одна з перших у світі жінок-гінекологинь, яка вперше використала термін «жіноча гігієна» в медичній науці. Софія Окуневська показала світові, що жінка в медицині — це не виняток, а цілком нормальне явище.
Софія Окуневська була надзвичайно талановитою та ерудованою людиною. Нею захоплювалися Іван Франко та Василь Стефаник. Ольга Кобилянська сказала про неї: «Від неї пішло мені те світло, за яким я так тужила…».
Софія Окуневська померла в 1926 році…
Читайте також:
- «Чума» з пробірки? Що насправді відбувається в Іркутській області Росії
- Розстріл робітників у СРСР: як повстання в Теміртау закінчилося стратою
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
