Ключові моменти:
- Більшовики проголосили Харків столицею радянської України у 1917 році.
- У той час столицею незалежної УНР залишався Київ.
- У 1929 році Харків офіційно закріпили як столицю УСРР.
- У 1934 році радянське керівництво перенесло столицю України до Києва.
23 серпня прочитав: сьогодні «першій столиці» України — Харкову — виповнилося 372 роки. Подумки привітав харків’ян із «днюхою», побажав їм стійкості у спротиві дикій російській орді, а потім сам собі сказав: тобі, друже, років, звісно, менше, ніж Харкову, але ти вже точно не вчорашній. А знаєш, що це за історія з двома українськими столицями? Не знаєш! То розберися і людям ще розкажи. Розібрався. Розповідаю.
Називати Харків «першою столицею» України неправильно
Все почалося у грудні 1917 року, коли на Першому Всеукраїнському з’їзді рад у Києві фракція більшовиків не отримала підтримки більшості, демонстративно «грюкнула дверима» і поїхала до Харкова. Тут вони за порадою Леніна проголосили УСР — Українську Радянську Республіку з власним урядом — Народним Секретаріатом.
Далі ці сепаратисти оголосили, що Харків — столиця підвладної їм частини України, і пішли війною на вже тоді існуючу Українську Народну Республіку. Столицею УНР був Київ. Тому сама фраза, що Харків був першою столицею України, некоректна. Коли більшовики проголосили його таким, уже існувала незалежна Україна. І створене більшовиками псевдодержавне утворення зі столицею в Харкові до неї стосунку не мало. Правильніше говорити, що Харків був першою столицею радянської України.
Невдала спроба перенести столицю
Саме Народний Секретаріат УСР і базувався в Харкові в очікуванні, поки «звільнять» Київ. Зайнялися цією справою, звісно ж, посланці Москви — червоногвардійці та балтійські матроси.
Майже одночасно з УСР народилася ще одна радянська республіка — Донецько-Криворізька. Її проголосили наприкінці січня 1918-го і також у Харкові. Її уряд — Рада народних комісарів — теж оголосив столицею Харків. На початку 1919-го Рада оборони російської федерації своїм рішенням ліквідувала Донецько-Криворізьку Радянську республіку.
Коли Червона армія в лютому 1919 року зайняла Київ, радянське українське керівництво вирішило перебратися туди. 6 березня 1919 року III Всеукраїнський з’їзд рад затвердив перенесення вищих органів влади до Києва, і в другій половині березня уряд переїхав туди.
Перше засідання Раднаркому в Києві відбулося 23 березня. Однак утримати Київ радянська влада не змогла. Влітку 1919 року почався новий наступ білогвардійських військ Денікіна. Радянські установи залишили Київ 30 серпня 1919 року. Коли більшовики знову завоювали Україну, постало питання: де розмістити український радянський уряд?
Київ як столиця був небезпечним для більшовиків
І ось тут Харків отримав величезну перевагу. Червона армія спочатку зайняла Харків — 11 грудня 1919 року, а Київ — 16 грудня. Тому саме Харків виявився безпечним і вже контрольованим центром, звідки можна було організувати управління республікою.
У грудні 1919 року радянське керівництво в Москві фактично санкціонувало розміщення українського керівництва в Харкові. Кремль значно більше довіряв Харкову, ніж Києву. У Києві існувало сильне українське національне політичне середовище, зокрема й серед самих комуністів.
Дослідники зазначають, що Москва побоювалася надання Києву статусу столиці саме через політичну специфіку міста та можливу самостійність українського партійного керівництва. Але юридичне оформлення відбувалося поступово.
Лише в червні 1923 року Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання «Харків як столиця України». Було вирішено, що Харків має залишатися столицею на тривалий термін. А Конституція УСРР 1929 року вже прямо закріпила: столиця України — Харків.
І лише в січні 1934 року на пленумі ЦК КП(б)У було заявлено, що ЦК ВКП(б) та особисто Сталін пропонують перенести столицю з Харкова до Києва. Офіційне пояснення було таким: уряду необхідно наблизитися до сільськогосподарських районів Правобережжя, Київ є природним географічним центром України тощо.
Столицю повернули до Києва після Голодомору та терору
Але історики звертають увагу на політичний контекст. Перенесення відбулося саме після 1932–1933 років — після Голодомору, розгрому українського національного та культурного руху і початку згортання українізації.
Тому існує серйозна історична інтерпретація, згідно з якою перенесення столиці було частиною нового курсу Сталіна щодо України: після періоду українізації Москва прагнула остаточно підпорядкувати українську політичну та культурну еліту. Після розгрому українського національного руху радянське керівництво вже не сприймало Київ як настільки небезпечний політичний центр, яким він був у 1919–1920 роках.
23 червня в Харкові відбулися офіційні проводи партійного та радянського керівництва. 24 червня 1934 року урядові та партійні установи почали переїзд до Києва. У Києві відбулися урочистості та військовий парад. 1 серпня 1934 року Київ офіційно вступив у права столиці.
Що показово, 100 років після тих подій Москва знову зробила для себе абсолютно невмотивований висновок про те, що Харків — «місто росіян». Оцінку цьому давати не буду, тому що краще, ніж типок на прізвисько «Лошадь» (він же головний у т. зв. МЗС РФ Лавров), не скажеш: «Дебили, бл..ь!»
Читайте також:
- Олімпійське золото після концтаборів і в’язниця після перемоги на Олімпіаді: дві долі спортсменів
- Єврейський Новий рік: навіщо хасиди їдуть в Умань і як німці врятували рабина
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
