Якщо при звільненні з Вами не розрахувався роботодавець, а причини можуть бути різні – він порушив Закон. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Таким чином, роботодавець повинен з Вами розрахуватися при звільненні, виплатити усе, що Вам передбачено – заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, інші виплати.
Не потрібно чекати, поки роботодавець «заплатить згодом», або «в день авансу», необхідно звертатися до суду одразу, як Ви дізнались про порушене право.
Перед Вашим звільненням, Ви повинні знати, скільки Вам нараховано і які види нарахувань та відрахувань. При чому, розрахунок цей повинен бути письмовим, підписаний керівником та головним бухгалтером. Якщо Вам усно повідомили суму виплат – це неналежне ставлення роботодавця до розрахунку з працівником.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про оплату праці», (редакція від 08.03.2024), при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
- а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
- б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;
- в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення, або якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України.
А застосування ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, Ви можете подати до суду з вимогою про повний розрахунок з Вами при звільненні та стягненні середньої заробітної плати за затримку грошей Вам.
Які документи потрібно, щоб звернутися до суду?
- Копія трудової книжки (де зазначено Ваш прийом на роботу та звільнення);
- Або копії наказів про прийом на роботу та звільнення або копію контракту;
- Копію власного паспорта та ідентифікаційного номеру.
- Довідку про Вашу середню заробітну плату, довідку про середньоденну заробітну плату.
- Довідку ОК7 (можна самостійно зробити витяг на сайті Пенсійного Фонду України або запросити безпосередньо.
- Банківську виписку щодо руху коштів на Вашому рахунку.
- Інші документи, які можуть довести про Ваші трудові відносини, листування з роботодавцем.
Усі документи Ви повинні зробити в двох екземплярах, завірити власноруч підписом «ПІБ, дата, підпис, «згідно з оригіналом» і два екземпляри направити до суду. Суд самостійно надсилає інший екземпляр Вашому колишньому роботодавцю – відповідачу у справі.
До якого суду звертатися?
Відповідно до ст.232 КЗпП, безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами:
- 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
- 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
- 3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
- 4) роботодавця про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
- 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено роботодавцем і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
- 6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»).
При подачі позовної заяви до суду сплачувати судовий збір обов’язково!
Судовий збір Ви можете сплатити в будь-якому банку, але при цьому потрібно взяти з собою паспорт та ідентифікаційний номер. Реквізити можна взяти на сайті того суду, куди Ви будете звертатися. Необхідно вказати: призначення збору – «За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою». Збір становить – 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, на даний час сума збору становить: 1211.20 гривень.
При поданні позовної заяви зазначте, що судові витрати покладаєте на Відповідача у справі.
Чи треба в позовній заяві вимагати стягнення моральної шкоди від роботодавця?
Відповідальність власника перед працівником в частині відшкодування моральної шкоди, визначається ст. 237-1 КзпПУ, відповідно до якої моральна шкода відшкодовується власником працівнику в разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В такому випадку Вам необхідно довести ці обставини, наприклад, якщо Ви взяли кредит, в той час, коли у Вас не було грошей, докласти кредитний договір. Якщо Ви лікувались – до позовної заяви докласти копії епікризів, призначень лікаря, квитанцій, якщо купували ліки.
Заяву до суду пишете довільно, де Ви – Позивач, Ваш роботодавець – Відповідач. Обов’язково вкажіть в заяві усі Ваші контакти для зв’язку суду з Вами, та повністю юридичну адресу, код ЄДРПОУ, ПІБ керівника.
Якщо Вам затримують видачу трудової книжки, обов’язково зверніться на Ваше підприємство, бажано з письмовою заявою або в усній формі з вимогою про видачу трудової книжки. Якщо трудову книжку Вам не видали – обов’язково зазначте про це до суду в позовній заяві.
Якщо Ви не можете самостійно отримати документи, які необхідні будуть в суді, як доказ, подайте до суду, де відкрито провадження у справі, клопотання.
Відповідно до ч. 1ст.84 ЦПК, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частино 3 цієї статті передбачено, що у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Якщо роботодавець буде в суді доводити, що не було грошей у підприємства або відсутнє фінансування
Все одно Ви повинні впевнено відстоювати власну позицію.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (пункт 23, заява №63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Ви повинні напевно знати, – Закон на боці працівника!
Успіхів Вам у захисту власних прав.
Вікторія ГУСАКОВА, юрист
