Продовжуємо розповідати, про одеські заклади, які існують вже не один десяток років. Про них впевнено можна сказати - «легендарні». Спробуємо дізнатися секрет їхнього довгожительства. Наша постійна оглядачка смачної Одеси Юлія Сущенко відправилась в один зовнішньо непримітний підвальчик та знає тепер, як за 160 гривень отримати не лише поживну вечерю, а й гастрономічне задоволення.
Ключові моменти
Я вже розповідала про заклади в Одесі, де готують смачні чебуреки. Наприклад, автентичні кримськотатарські, подають в ресторані «Хаджибей», а в парку Марка Твена можна знайти чебуреки незвичайних смаків та кольорів, наприклад, чорні або червоні. Але сьогодні ми відправимось на вулицю Спирідонівську, де прямо на розі з вулицею Асташкіна можна побачити підвал з підковою над входом.
Зазвичай, в «Підкову» ходять просто так, щоб скуштувати прості, але смачні страви. Окрім місцевих жителів, сюди заходять після прогулянки Староконкою або після відвідання відомої лазні «на Асташкіна».
У липні цього року кафе виповнилося двадцять вісім років! І фішка в тому, що всі ці роки головними стравами тут були чебуреки та купати. Вирішила перевірити, чи залишився їхній смак таким же яким був двадцять років тому – саме тоді я вперше там їх спробувала. Коли я жила відносно недалеко, я часто заходила туди з друзями або сама, зараз, на жаль, ця розкіш мені вже недоступна.
Влітку, на майданчику на тротуарі вирує життя під старими каштанами, але в середині осені, столики сиротливо мокнуть під краплями дощу, і на них можна лише побачити жовте листя та каштани, на жаль, не їстівні. В самому підвалі, в середині робочого дня теж пусто, хоча, ввечері, можливо, вільних місць не буде. Втім, може це й на краще – не треба буде довго чекати замовлення.
Меню тут невелике і постійні відвідувачі знають його на памʼять, так же як і в іншому культовому кафе «На семи вітрах» на Соборці.
Тут є чотири види чебуреків: зі свининою, бараниною, сулугуні та асорті. Не так давно (три роки тому цієї страви не було), мабуть, під впливом молодої аудиторії зʼявилась гостра мексиканська закуска з чипсами під пиво на компанію – чілі чіз начос. Кожного дня тут готують суп. Який, суп – треба питати у офіціанта. В день коли там була я, запропонували борщ. І, звісно, тут ви завжди знайдете асортимент сушеної та в’яленої риби, а якщо пощастить – можна замовити смаженого карась (бачила це в Тік Тоці). А ось чого ви тут ніколи не знайдете – так це солодощів. Отже, якщо ви запросите даму – шоколадку прихопіть із собою.
Щоб оновити смак улюблених страв я вирішила замовити чебурек із бараниною, фірмові купати, солону скумбрію (120 грн) та темне пиво (65 грн). Офіціант засмутив новиною, що купатів – немає. Насправді це був величезний «облом», адже тут їх готують за секретним фірмовим рецептом матінки власника бару.
Таких ковбасок зі спеціями, смак яких ваша пам’ять турботливо зберігає десятки років, ви не знайдете більше ніде. На заміну мені запропонували «майже таку ж» смажену ковбаску по – домашньому (120 грн) і я вирішила ризикнути.
Пиво та скумбрію принесли швидко. Порція – половина філе, нарізаного шматочками з маринованою цибулею. Темне пиво – Диканські вечори, виробництва Полтави я вперше бачу в продажі на розлив у барі, адже зараз зазвичай є дві крайнощі: або дуже смачний і дорогий крафт або не смачне і дороге пиво великих концернів. Це пиво було свіжим, доброї щільності та свіжим.
За хвилин десять принесли чебурек з бараниною. Якби у нас проводилися конкурси краси серед чебуреків, то впевнена, він би взяв перше місце! Золотистий, ароматний, такий великий, що не поміщається у тарілку.
На смак він виявився не менш прекрасним – багато начинки й головне, бульйон, який надає надзвичайної соковитості всім складникам та при цьому має талант залишатися хрумким! Таким чебуреком можна наїстися, особливо, якщо запивати його пивом.
Але я чекала на продовження. Ковбаску принесли останньою. Вона була доволі тонкою, і чимось нагадувала смайлик. Цей смайлик посміхався на підложці з лаваша, був доповнений томатним соусом, щіпкою зелені ще й зверху ту купату притрусили спеціями.
На смак ковбаска була гірше ніж обіцяв її зовнішній вигляд та, на жаль, навіть «поряд не лежала» з купатами. Вона була сухою, з досить дивними акцентами у смаку. Можливо, мені не пощастило в цей раз, але наступного разу я не буду повторювати цей експеримент. Втім, якщо у вас був інший досвід, напишіть про це в коментарях.
Мої знайомі, які замовили люля кебаб, були значно задоволенішими ніж я, адже, за їхніми словами, страва була відмінною, хоча ціна з ковбаскою однакова.
За три роки, що я не була у «Підкові», тут майже нічого не змінилося, крім нової страви – чіз начос. Особисто для мене це добрий знак, адже похід в цей підвальчик, це як зустріч зі старим товаришем, якого не бачив довгий час.
Так, тобі можливо, не все в ньому подобається, але ти все одно його любиш та обовʼязково зустрінешся з ним ще раз.
Ще смачні місця Одеси:
Фото авторки
Директор Одеського зоопарку Ігор Бєляков, відомий своїми креативними ідеями та їх творчим втіленням, знову здивував… Read More
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, в неділю, 12 жовтня 2025 року, небезпечні… Read More
В Одесі та Одеському районі ліквідують наслідки масованої нічної атаки дронами, через яку частина мешканців… Read More
Іван Піддубний — легенда світового спорту, чия сила, мужність і непохитна честь стали символом цілої… Read More
Субота, 11 жовтня 2025 року… Війна в Україні триває 1326 день. Росіяни завдали масованих ударів… Read More
До середини дня суботи, 11 жовтня 2025 року, частина Одеси залишається без електропостачання після нічної… Read More