Як біндюжник з Одеси став найсильнішою людиною на планеті: історія Івана Піддубного

Ключові моменти:

• Іван Піддубний — шестиразовий чемпіон світу, який розпочав свій шлях в Одесі.
• Його вперше помітили саме в одеському порту, де він працював вантажником.
• Спортсмен відмовлявся від «договірних» поєдинків і завжди перемагав чесно.
• Після смерті пам’ятник йому встановили не радянська влада, а американці.

Дитинство і становлення силача

На вечірню прогулянку цей чоловік виходив із 2-пудовою «палицею». Ось його параметри у 32 роки: зріст 184 см, вага 118 кг, біцепс 46 см, груди 134 см на видиху, стегно 70 см, шия 50 см. Візьміть сантиметр і прикиньте — вражає, чи не так?

Отже, сьогодні ми згадуємо Івана Максимовича Піддубного — всесвітньо відомого спортсмена, шестиразового чемпіона світу з боротьби, який народився 8 жовтня 1871 року на Полтавщині. Родом він був із запорізьких козаків. З 12 років працював батраком, а у 1891-му поїхав із дому на заробітки — був вантажником (в той час їх називали біндюжниками) у феодосійському, севастопольському та одеському портах.

Вже тоді Іван вирізнявся великою фізичною силою і швидко став відомим серед портовиків — міг піднімати й переносити вантажі, які зазвичай тягли удвох або утрьох.

Так, з Одесою були пов’язані багато подій у його житті. До речі, тут воно могло й закінчитися: одеські чекісти переплутали Піддубного з місцевим бандитом Поддубовим і вже збиралися застосувати до Івана «вищу міру пролетарського захисту» — тобто розстріляти. На щастя, розібралися.

У ті ж роки (початок 1920-х) був і короткий період, коли Піддубний працював тренером із вільної боротьби та важкої атлетики у місті Ананьєві на Одещині. Свідченням цього є меморіальна дошка на одній із місцевих будівель. Згодом він повернувся до Одеси.

Спортивний шлях Піддубного почався в Одесі

Саме в Одесі, за його спогадами, його помітили циркові атлети, які виступали в місті, і запропонували спробувати себе на арені. Він спробував — і вже за два тижні циркових гастролей усіх, хто наважився вийти з ним на поєдинок, поклав на лопатки!

Так почалася спортивна біографія майбутньої легенди спорту: простий портовий вантажник Піддубний став професійним борцем і цирковим атлетом. Згодом Іван не раз виступав на арені одеського цирку, де незмінно здобував блискучі перемоги. Поступово його ім’я прогриміло на весь світ.

Наш важковаговик за 4 роки (1905–1909) поклав на лопатки трьох чемпіонів світу, кількох чемпіонів Європи та десятки переможців різних країн світу.

Перемоги Івана Піддубного на світовому рівні

У 1905 році, на першому чемпіонаті світу в Парижі, українець боровся з данцем Педерсеном — найвідомішим тоді європейським важковаговиком, людиною величезної сили та відмінної техніки. І Піддубний його переміг!

Він здобув перемогу справжньою козацькою кмітливістю: посеред поєдинку удав, що втомився. Педерсен вирішив перейти в наступ і… втратив пильність. Піддубний ефектним кидком уклав його на килим!

Цілих чверть століття українець Піддубний був світовим символом незламної сили, найвищої майстерності та чесності у спорті.

Принциповість і чесність Піддубного на арені

Популярність борцівських чемпіонатів приносила великі гроші. І поруч завжди крутилися ділки, які пропонували Піддубному «домовитись» — програти за гроші. Він незмінно відмовляв, відправляючи їх, як сам казав, «ловити метеликів на хуторі».

Піддубний не терпів несправедливості. На своєму першому міжнародному турнірі він легко переміг двох суперників, але третій — француз Ле Буше — обмазався олією і вислизав з будь-яких захватів. Судді знали, але все одно присудили перемогу йому «за красиві ухили».

Та вже на наступному турнірі Іван узяв реванш: поставив суперника в колінно-ліктьову позу і тримав 20 хвилин, поки судді, під сміх публіки, не визнали перемогу українця.

Його слава, зміцнившись у Європі, долетіла й за океан. Уже наближаючись до 50-річчя, він тріумфально виступав у спортзалах Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско.

Останні роки життя Івана Піддубного

Під час Другої світової війни він жив у Єйську (Краснодарський край), на окупованій території. Попри німецьку окупацію, Іван Піддубний відкрито носив орден Трудового Червоного Прапора, отриманий у 1939 році.

Німці знали й поважали його, дозволили працювати в більярдній при військовому шпиталі, що допомогло йому пережити війну. Він відмовився їхати до Німеччини, щоб тренувати німецьких спортсменів.

Після визволення НКВС усе ж «копало» під нього за «співпрацю з окупантами». На щастя, безрезультатно.

Смерть, забуття і пам’ять про Піддубного

У серпні 1949 року в Єйську завершився його земний шлях. Помер від інфаркту. Збіднілому і самотньому старому влада навіть не поставила пам’ятник. Лише у 1955-му його звели за кошти американських платників податків, які пам’ятали його турне США.

У 1988 році місцеві «патріоти» понівечили пам’ятник написом «хохол — петлюрівець». Воно й не дивно: коли у 1930-х проводили паспортизацію, записаний росіянином Іван Піддубний виправив у паспорті національність на «українець» і змінив у прізвищі букву «О» на «І».

До речі, щось не чути, щоб в Одесі десь була меморіальна дошка на честь Івана Піддубного. Може, варто встановити — хоча б біля морпорту?

Читайте також:

• Математик, який створив зірок науки: українець Кравчук вплинув на Корольова, створення комп’ютера і штучного інтелекту
• Борис Мозолевський: український археолог, який став царем скіфів
• Винахідник світового рівня Смакула працював в Одесі: чому його називають «просвітленим» українцем

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса