Одеса завжди вважалася «котячим» містом, адже тут мурок можна побачити в кожному дворі, на кожній вулиці. Ба більше, у місті є безліч котячих скульптур, до яких одесити ставляться з такою ж ніжністю, як і до живих представників котячого племені. Напередодні першого дня весни ми вирішили з’ясувати у мешканців міста, чи є у них домашні улюбленці та чи готові вони підібрати на вулиці кинуте кошеня або безпритульного собаку.
Марія, 50 років
— Моя домашня тварина зараз зі мною, це Алекс. І не ми його підібрали, а він нас сам знайшов — прийшов до нас у дім. Це було 15 років тому. У нас тоді був кіт, і вони подружилися. Жили разом п’ять років, кіт Алекса виховував. Я можу підібрати тварину на вулиці, але зараз не готова — через роботу я дуже часто їду. Ми навіть із чоловіком удвох виїхати не можемо через собаку. З кішками, звісно, простіше, а ось із собакою виникають труднощі.
Тетяна, 54 роки
— Люблю кішок, але в мене є собака Булка. У нашій родині люблять усіх тварин. Ось Булку ми підібрали на вулиці, і тепер вона в нас член сім’ї. Вона дуже любить поспати вранці, тож, швидше, ми її будимо вранці, ніж вона нас. Взагалі Булка ледарка, у неї навіть характер більше схожий на котячий. Думаю, що у зв’язку з останніми подіями люди повинні більш гуманно ставитися до тварин, підбирати покинутих і бездомних. Багато хто бере тварин із притулків, і я вважаю, що це правильно.
Валентина Семенівна, 84 роки
— У нас собачка є, а котів немає, хоча я люблю і собак, і котів. Собачку внучка купила, це біла болонка Чачик, їй п’ять років. Вона дуже добра і товариська, всіх нас любить, особливо внучку. Підібрати на вулиці тварину ні я, ні мої близькі не могли б. У мене правнучка, їй п’ять років, і хоча вона дуже любить тварин, я думаю, що вони можуть негативно подіяти на дитину — у них шерсть, брудні лапи. Тварини і діти мають дотримуватися дистанції. Ось мій син живе на дачі, так у них три собаки, вони взяли двох у притулку й одна приблудилася. Але там приватний будинок і великий двір, де зручно і тваринам, і для людей безпечно.
Тоня і Марина, 36 років
-
слева Тоня, справа Марина
— У нас є кішка Аліса, їй 16 років, але вона досі бешкетує. Не впевнена, що могла б підібрати тварину на вулиці. Якби побачили, що кішці чи собаці на вулиці потрібна допомога, допомогли б обов’язково, до ветеринара відвезли, але додому, найімовірніше, не взяли б, — сказала Тоня.
— Зараз у мене домашніх тварин немає. У нас дев’ять років жив кіт, і коли він помер, ми дуже сумували. Не хочеться знову відчувати біль втрати. Я б, напевно, не змогла підібрати на вулиці кішку чи собаку, але не тому, що гидлива чи погано ставлюся до тварин. Просто зараз такий неспокійний час, а це зайва відповідальність. У разі чого хапаєш себе і дитину і летиш кудись, а буде ще кіт чи собака — це додаткова відповідальність і турбота. І це єдина причина, чому я не змогла б зараз взяти додому безпритульну тварину, — сказала Марина.
Віка, 22 роки, Валя, 25 років
— У нас домашніх тварин зараз немає. Звичайно, хотілося б мати домашнього вихованця, але це велика відповідальність. Адже багато хто заводить тварин просто тому, що хочеться, не замислюючись про те, що жива істота — не іграшка. Ми більше любимо собак, вони сильніше прив’язані до людини, а кішки більш самостійні. Із задоволенням вставали б рано, щоб вивести собаку на прогулянку. Крім того, будь-які домашні тварини лікують від стресу, допомагають позбутися негативних емоцій. А ось підібрати на вулиці ми, напевно, могли б кошеня, а собаку навряд чи.
Опитування проводили Ірина Сорокіна та Анастасія ЄПУРЬ
Читайте також: Лікування за допомогою кішок: як працює фелінотерапія
Мне жаль,что есть люди,которые боятся ответственности.У этих людей низкий уровень эмпатии.Они смогли бы представить себя бездомными?У меня 3 котика,не смогла пройти мимо.Да,куролесят.Но представить их сейчас на улице под дождём даже не могу))