23 квітня 2022 року, п’ятдесят дев’ятий день… В Одесі це день трагедії: російські ракети потрапили до житлових будинків, загинули мирні жителі, діти.
П’ятдесят дев’ятий день… Зі смертельним «прильотом». Вже «по накатаному»: спочатку шок. Потім починається обдзвон близьких та рідних. Боже мій, як же однаково і в той же час ми по-різному влаштовані!
Подруга телефоном повідомляє:
— Грюкало так сильно! Я навіть злякалася, що тісто впаде. Паски пеку.
Моя подруга ніколи не пекла паски, до того ж вона панікер. А тут – «проблема», що тісто «впаде».
Виходжу на вулицю після того, що сталося: людей дуже мало. Транспорт слідує, як завжди, у будочки з хлібом — невелика черга. Продавець намагається посміхатися покупцям.
На Новому базарі людей більше, але набагато менше, ніж зазвичай останніми днями.
Вдивляюсь у обличчя. Хоча обиччь майже й не видно, одесити вже давно навчилися поспішати у справах із мобільним телефоном у руці. Тим більше після сьогоднішніх подій.
Чоловік на Новому ринку:
– Усе! Будемо із сім’єю їхати!
Жінка у відповідь:
— Таке влаштувати в Страсну суботу!
Намагаюся зрозуміти «логіку» міркувань щодо Страсної суботи — нічого в мене не виходить.
Я жодного разу не дістала мобільник, поки йшла зовсім затихлими одеськими вулицями тихого центру, але по дорозі встигла дізнатися і про першого загиблого, і про інших, і про поранених… Ті з небагатьох людей, які зустрілися по дорозі, повідомляють друга про нові та нові факти кошмару.
…Храм Різдва Христового ПЦУ на вул. Пастера зустрічає наведенням особливої чистоти та порядку. Ліворуч від храму — відома стіна із портретами загиблих за Україну.
У храмі дуже тихо. Мені пояснюють, що святити паски будуть з 18.00 до 20.00 сьогодні. А завтра вранці після закінчення комендантської години буде служба, після неї знову освячуватимуть пасхальні кошики.
У розташованій Таврії біля каси плаче жінка: готівки немає, а карта Привату «не минає», там якийсь збій. Плаче і сама пояснює:
— Це нерви в мене вже не витримують того, що відбувається. Бог із ними, з продуктами… Сьогодні люди загинули. Тварюки, як же я вас ненавиджу!
Фото Марії Котової
