Вірування українського народу нерозривно пов’язані з потойбічними силами. Це відголос прадавньої епохи, коли ще волхви — служителі пантеону слов’янських богів впливали на духовний світ одноплемінників за допомогою таємничих обрядів, ритуалів, зцілювали людей і тварин, володіючи знаннями про світ природи та міфічне потойбіччя.
Відтоді загадкові язичеські знання закарбовані в українському фольклорі боротьбою добра і зла, світла і темряви.
За багатством – до відунки
Саме слово «відьма» походить від давнього слова «відати», тобто володіти знаннями, знати.
Образ української відьми яскраво відтворений у фольклорі та колоритно описаний в літературі. За повір’ям, у Вальпургієву ніч, що припадає на перше травня, відьми збираються на Лисій горі.
Віра у привороти, заговори та інші магічні обряди пережила тисячоліття і дійшла до наших днів. Навіть зараз багато ворожок та знахарок практикують магію в селах і містечках Одещини та сусідньої Миколаївщини. До них часто звертаються ті, хто страждає від порчі або пристріту, різних захворювань, безгрошів’я або проблем в особистому житті. Здебільшого відунки пророкують долю, займаються пошуком зниклих безвісти, намагаються зцілити від смертельних болячок, викачують дітям переляк, «намовляють» багатство тощо.
А також гадають на кавовій гущі, по руці або дивлячись людині у вічі.
Частенько трапляються й шарлатани, які виманюють у довірливих людей гроші та коштовності.
А загалом порядні українські відьми на мітлах не літають і з чортами не знаються. Переважно займаються збиранням цілющих рослин, зіллєварінням та лікуванням хвороб стародавніми методами.
Діяння чорних відьом
Кілька літ тому в селищі на півночі області раптово захворіла молода, напрочуд добра і турботлива жінка, яка працювала продавчинею. Виявилося, хтось підкинув на прилавок золоту каблучку, яку вона підібрала, щоб віддати пропажу. На жаль, на коштовність була зроблена порча. Несвідомо жінка перебрала на себе чиюсь страшну хворобу. Лікарі лише розводили руками. Лише старенька знахарка з Кінецьполя зауважила, що могла б вилікувати бідолашну, але було вже запізно…
Щоб відволікти чоловіка від втрати дружини (це було на восьмий день після її смерті), друзі запросили його порибалити. Весь день тужив він за коханою, раптом на його вудку щось клюнуло. Довго боровся рибалка зі здобиччю і нарешті витяг на берег 24-кілограмового сома. Невідомо, звідки взялась така рибина в сільському неглибокому ставку. Мабуть, таким чином сповістила безневинна небіжчиця рідних, щоб не бідкалися та не горювали, бо її душа потрапила на небеса. Адже відомо, що риба — символ християнства та Ісуса Христа. Впійманою рибиною чоловік поділився з орендарями водойми, ще й вистачило родині, щоб приготувати страву на поминальну трапезу…
У середньовіччі за такі діяння чорну відьму відправляли на багаття, могли втопити або закопати живцем у землю.
В Україні судові процеси проти відьом, які завершувалися їх стратою, були рідкістю.
Як виявити выдьму
В народі кажуть: щоб виявити відьму, необхідно підсмажити молоко на сковороді, або покласти на поріг розігріту кінську підкову, або відварити у воді шматок сирого полотна з дев’ятьма застромленими шпильками тощо. Отоді нечисть явиться людям!
Але декілька століть тому наші пращури практикували доволі дивний спосіб виявити відьму: ту, щодо якої виникла підозра у чаклунстві, просто кидали у глибоку воду. Якщо жінка тонула – значить, не чаклунка була, якщо ж ні – справжня відьма. Що робили далі з відьмою – достеменно невідомо. А ось невинну було вже не повернути.
Вірянам, які займаються чаклунством або звертаються до чаклунів по допомогу, православ’я радить покаятися. І тоді Бог їх простить.
Проте, якщо відчуваєте необхідність отримати заряд позитивної енергетики, то варто просто вибратися на природу і здійснити магічно-побутовий ритуал. Наприклад, запалити воскову свічку і своїми словами сердечно попросити те, чого прагнете.
Читайте також:
