За два з половиною роки великої війни Тарутинський аграрний ліцей втратив вісім своїх випускників – військовослужбовців, які боронили Україну від ворога. Це Микола Курдогло, Олександр Меркур’єв, Василь Стратулат, Петро Самолюк, Олександр Корчмарюк, Денис Котєл, Віталій Дімчогло, Артур Грама. Останній не тільки закінчив кухарське відділення аграрного ліцею, але й згодом працював майстром виробничого навчання кухарів. Нещодавно на стіні Тарутинського ліцею відкрили меморіальну дошку на честь Артура Васильовича Грами, який загинув минулого року. Щоб пам’ятали подвиг героя ті, хто його знав, і знали всі, хто прийде сюди навчатись.
На урочистий мітинг зібрались друзі, рідні, побратими, колеги Артура.
Мирна професія і плани на життя
Народився Артур Грама 22 березня 1991 року в селищі Тарутине в багатодітній родині, після 9 класу вступив до місцевого аграрного ліцею, де вчився три роки кухарській справі. Одразу після вступу він став беззаперечним лідером у своїй групі, був дуже відповідальним і працелюбним, мріяв стати справжнім кухарем. Після отримання диплома влаштувався в їдальню ліцею, де проявив свої кулінарні таланти. Згодом працював кухарем в їдальні Тарутинської газорозподільчої компресорної станції — робітники були дуже задоволені його обідами, казали, що «краще і смачніше, ніж в ресторані».
У 2014 році Артур одружився з коханою дівчиною Оленою. Незабаром у них народився синочок Максимко, розрада та втіха батьків. Понад усе Артур хотів стати гарним батьком для сина, весь вільний час він присвячував йому і дуже радів його успіхам. У 2020 році Артур знов повернувся до рідного аграрного ліцею, але вже в якості майстра виробничого навчання кухарів. Він був справедливим і розважливим педагогом, міг до кожного знайти підхід, і мав серед учнів безсумнівний авторитет. Артура любили усі. В нього було багато планів – як у роботі, так і у житті.
Звільняв Чорнобаївку, Херсон та керував взводом
Але у 2022 році все перекреслила війна. З другого дня війни Артур добровільно пішов служити у роту охорони Болградського ТЦК, а у травні того ж року потрапив на передову.
У складі 28-ї бригади Артур Грама брав участь у звільненні Миколаївської області, Чорнобаївки, Херсона. За видатні бойові заслуги був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» і відзнакою командувача Сухопутних військ ЗСУ «За звитягу». У квітні минулого року Артуру було присвоєно звання молодшого сержанта, і після короткого навчання він вже керував взводом.
А потім – Бахмутський напрямок, селище Курдюмівка, «нуль».
11 липня 2023 року Артур загинув, виконуючи бойове завдання… Родина втратила батька, чоловіка, сина, брата, друзі – близького друга.
Як згадують відважного героя
Право відкрити меморіальну дошку було надано матері Артура Олені Петрівні Грамі та його дружині Олені. Невтішні жінки не стримували сліз, бо біль не проходить, час не лікує.
— Я бачив його у найскладніші моменти, він був хоробрим воїном та справжнім другом, надійною людиною: якщо Артур поряд, я був впевнений, що нічого страшного не станеться. Він був справжнім героєм, ми його пам’ятатимемо як доброго хлопця, вірного товариша, — сказав бойовий побратим Артура Юрій Перетятько.
— Артур був моїм найкращим другом, ми разом працювали в ліцеї, разом проводили вільний час, родинами відзначали свята. Він вчив мене куховарити, і сам дуже смачно готував — любив цю справу. Служити ми пішли разом, так сталося, що саме я супроводжував Артура до військового підрозділу як старший офіцер. Я був впевнений, що він повернеться живий, адже усі, кого я відправляв до війська поверталися, але йому не судилося. Мені не вистачає його, наших дружніх розмов, його порад, оптимізму. Світла пам’ять про Артура назавжди залишиться в наших серцях, — сказав Валерій Вічев, старший офіцер Болградського ТЦК.
— Ми разом воювали, він був сміливим, відповідальним, дисциплінованим. Коли став командиром взводу, дуже переживав за своїх солдат. Розповім про один випадок. Ми їхали колоною на бойове завдання, і почався обстріл. Снаряд потрапив в БМП, що їхав попереду, машина почала горіти. Артур під обстрілами першим кинувся рятувати хлопців – двох витягнув поранених і одного загиблого, — сказав Леонід Кіселар, завідувач сектору з питань ветеранської політики Тарутинської селищної ради.
— Дуже сумно, що гинуть молоді хлопці, що матері залишаються без синів, діти без батьків, дружини стають вдовами. Низький уклін матері Артура за те, що виховала такого сина, і щирі співчуття всім рідним. Нехай пам’ять про Артура буде сильнішою ніж смерть, — сказала Валентина Мітюхіна, підприємиця, яка власним коштом виготовила меморіальну дошку на честь Артура Грами.
Багато добрих слів і світлих споминів про Артура лунали в цей день від колег, учнів і друзів військового. Закінчився мітинг хвилиною мовчання і покладанням квітів.
