На розі вулиць Польської та Жуковського (поки що вуличний покажчик – з такою назвою, хоча це вже вулиця Лесі Українки) є ну дуже позитивне місце. Усього два настінні малюнки, а дивитися не просто приємно, виникає бажання вивчати й усміхатися. Не зважаючи на спеку…
Стінописи з’явились не так вже й давно, як розповіла мені місцева жителька. Жінка каже, що вони, такі позитивні й милі, стали прикрасою старої невеличкої прибудови. Тепер погляд притягують, очам приємно…
Так, ще трохи позитиву під час війни… Стінопис по-одеськи у важкі часи став зовсім іншим. Ми раділи кожному новому патріотичному пухнастику і, впевнена, будемо радіти ще.
Але ці два стінописи інші… Вони про любов і мирне життя. Це своєрідне зізнання в коханні, незважаючи ні на воєнний час, ні на все, що так майже докорінно змінило наше життя.
Ви ж тільки вчитайтесь: «Я люблю тільки тебе, Богом дану мені, моє серце палає! Ти моє чорне і біле… Ти – моя (далі йде знак вічності)»…
А сама настінна картина – це Одеса, така різна, знайома й не знайома. Але, перш за все, сповнена сонцем і радістю. І головним – надією!..
Стінопис з другого боку – трохи інший. Але (ви ж тільки придивіться!) – наш, одеський, і теж позитивний. А ще – трохи загадковий…
Тож додаємо вам ще трохи позитива. До речі, а ви вже бачили ці два невеличкі стінописи на розі двох вулиць в історичному центрі міста?..
Фото авторки
