Ключові моменти:
- Бібліотека почалася 1875 року з ініціативи звичайного одеського прикажчика Самсона Бернфельда.
- Її фонди пережили війну, окупацію, вивезення книг і втрату унікальних колекцій.
- Сьогодні за дверима книгосховищ зберігається близько півтора мільйона одиниць.
- Серед раритетів є рукописний «Октоїх», перша українська книга 1858 року та викреслені імена.
Бібліотека імені Михайла Грушевського на Троїцькій, 49/51 має історію, що почалася ще у 1875 році, а нинішню назву отримала лише у 1998-му. За цей час книгозбірня пережила зміну адрес, Другу світову війну, знищення та вивезення частини фондів, а сьогодні зберігає близько півтора мільйона книг, газет, журналів і документів.
Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек журналістка «Одеського життя» Вероніка Поліщук побувала там разом з учасниками незвичайної екскурсії. Вона побачила те, куди зазвичай не пускають відвідувачів, — книгосховища, старі каталожні шафи, мініатюрні видання та книги, які стали свідками драматичних сторінок історії Одеси.
Бібліотека прикажчиків та знищені книжкові скарби
Бібліотека Грушевського — одна з найстаріших в Одесі. Для книголюбів вона сьогодні стала справжнім культурним хабом. А напередодні Всеукраїнського дня бібліотек найдопитливіші з них змогли вирушити в подорож бібліотечними залами та навіть книгосховищами. Мандрівку організували співробітники бібліотеки у партнерстві з проєктом «Альтернативні екскурсії», який знайомить із цікавими куточками Одеси та України.
Заснував бібліотеку у 1875 році при Одеському товаристві взаємодопомоги прикажчиків-євреїв звичайний прикажчик Самсон Бернфельд. Протягом історії і перипетій часу вона змінила величезну кількість адрес. А в 1899 році голова товариства Давид Тарнополь вирішив звести велику будівлю, в якій би розташовувалася не тільки бібліотека, а також читальня, аудиторія та концертний зал. Чудовий архітектурний комплекс було урочисто відкрито у 1902 році за адресою: вул. Троїцька, 43. Так з’явився знаменитий культурно-концертний комплекс «Уніон», де зараз розташований однойменний Міжнародний культурний центр. Тому екскурсія бібліотекою розпочалася саме з цієї прекрасної будівлі.
В рік свого відкриття книгозбірня налічувала 1138 примірників книг та 127 читачів. Але вона активно розвивалася коштом приватних внесків – зокрема, завдяки активній підтримці товариства прикажчиків-євреїв. У бібліотеці було відкрито відділення книг давньоєврейською мовою – «Гебраїка». Згодом її фонд нараховував 2000 томів. З’явився також розділ «Юдаїка», присвячений історії, релігії, мовам, культурі та побуту єврейського народу. Проте під час Другої світової війни, коли Одеса була окупована румунськими військами, усе, що написано на івриті та ідиші, було знищено.
Про книжки в приватних колекціях та «непересічну» назву
У 1924 році бібліотека переїхала за її сучасною адресою – на Троїцьку, 49/51. І на початок 30-х років книжковий фонд книгозбірні налічував понад 150 тисяч примірників. В середньому за добу бібліотеку відвідували понад 1000 чоловік.
– Війна внесла свої корективи. І, на жаль, наша бібліотека, як і багато інших культурних та музейних установ, зараз не може похизуватися такою кількістю відвідувачів, – каже провідний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Ксенія Сорокіна. – Але ми віримо, що незабаром буде наша перемога. І знову бібліотеки буде відвідувати більше користувачів, ніж наразі.
Коли Україною прокотилася Друга світова війна, бібліотека не припинила своєї роботи – працювала до жовтня 1941 року.
Звичайно, з відходом румунських військ величезну частину фондів книгозбірні було знищено або вивезено до Румунії. Частина з них так і залишається там, частина – була втрачена під час перевезення або осіла в приватних колекціях. Бібліотека важко відновлювалася від румунської окупації. Але після звільнення Одеси вже у квітні 1944 року знову розпочала обслуговувати користувачів.
– За радянської доби бібліотека мала дуже «непересічну» назву – імені Леніна – іронізує Ксенія Сорокіна. – Ім’я Михайла Грушевського їй було надано в 1998 році. І з цього часу бібліотека відкриває нову сторінку у своєму життєписі.
Найстаріші фоліанти бібліотеки Грушевського
Бібліотечними лабіринтами екскурсанти здійснили справжній марш-кидок – недослідженими залишилися хіба що найтаємничіші закутки.
У відділі краєзнавчої літератури та бібліографії історія бібліотеки тісно переплелася з її сьогоденням. По сусідству із сучасними стелажами – вінтажні картотечні шафи з потемнілою від часу металевою фурнітурою. На шухлядках вказані роки видань. Найстаріший фоліант датується 1700 роком.
Старовинні книги зберігаються у шафах під замком. Але доторкнутися до історії все ж можна.
Загальний інтерес викликало видання 1838 року «Про чуму, що спіткала Одесу в 1837 році. Історичний погляд на перебіг епідемії та медичні спостереження за нею». Праця Е. Андрієвського – того самого Ераста Степановича, з ініціативи якого на Куяльницькому лимані було створено першу Лікарню грязьових і піщаних лиманних ванн. У книжці збереглася записка: «Залишити до четверга. Шпігельман».
– Доторкатися до раритетів дозволяємо. Але потім дбайливо повертаємо книги на місце – їх важливо зберегти для нащадків. Зберігаємо й архівні матеріали, звіти з перших років роботи бібліотеки, – розповідає завідувачка відділу Катерина Черненко. – З цих документів видно, як невпинно поповнювалися фонди, щоб бібліотека розвивалася. Недарма єврейська мудрість говорить: «Якщо впустиш золото і книгу – спочатку підніми книгу».
Тут зібрано й газетні відгуки про бібліотеку різними мовами. Старовинний альбом зберігає вирізки, наклеєні сюди понад сто років тому. Водночас у відділі представлено й сучасні одеські газети у всьому їхньому розмаїтті.
Адже вони теж колись стануть історією. Але бібліотекарі не залишаються замкнутими в минулому. Про історію міста та області вони розповідають і в Інтернеті – у блозі «Одеський краєзнавець». А для всіх, хто хоче навчитися працювати з електронними гаджетами, правильно користуватися штучним інтелектом, в читальному залі бібліотеки працює Хаб цифрової освіти. Найповажнішій за віком людині, яка прийшла сюди, щоб опанувати смартфон, – 92 роки.
Чи можна знайти в бібліотеці радянські книги?
Наразі фонд бібліотеки налічує близько півтора мільйона одиниць зберігання: книги, газети та журнали, документи. Зберігаються вони у двох книгосховищах, розташованих у верхній та нижній частині книгозбірні. Потрапити туди пересічному відвідувачу та навіть бібліотекарям неможливо. Мають право там знаходитися лише працівники книгосховищ. Але екскурсантам надали таку унікальну можливість. Тільки фотографувати на «секретному об’єкті» категорично заборонили.
Пахне в книгосховищі давніми книгами. У старовинних ящиках, які використовувалися для каталогу, зараз зберігається колекція мініатюрних видань. Їх можна обережно витягнути з ящичків і роздивитися. Книжечки-крихітки – на будь-який смак. Поруч з поезіями Мандельштама та творами Шекспіра – довідник з рослин українських луків.
Частина книжок – зв’язані. Вони будуть списані. У будь-якого документа – якщо він не є унікальним і рідкісним – є певний термін зберігання.
– Ми списуємо другі, треті екземпляри. Один залишається обов’язково. Яким би він не був – радянським, комуністичним, але це історія, її треба вивчати, – вважає заввідділом соціокультурної діяльності бібліотеки Ольга Нагорнюк. – Ось, наприклад, стара книжка «Довідник хірурга». Може, вона й не потрібна, бо зараз хірургія по-іншому працює. А може, й потрібна, адже там є якісь речі, які розробив, скажімо, ще Пирогов. І вони зараз на рівні.
[Фото: Ольга Нагорнюк]
Ліфт для книжок
Щоб дістати книги із самого верху книгосховища, треба піднятися по вузьких сходах до верхніх полиць – навіть по драбинах. Є тут і так званий бібліотечний ліфт. Свого часу він використовувався для того, щоб доставляти книжки між нижнім, верхнім книгосховищами і читальною залою, яка розташована посеред них. Колись єдиним місцем, де можна було отримати інформацію, був не інтернет, а бібліотеки, і кількість читачів сягала до півтори-двох тисяч на день. У той час цей ліфт дуже спрощував роботу працівникам бібліотечного фонду. На жаль, вже багато років він не працює. Але зараз відбувається реконструкція книгосховища, й бібліотекарі сподіваються на відновлення ліфту.
Рукописні книги та викреслені імена
Наприкінці подорожі бібліотекою у екскурсантів з’явилася унікальна можливість побачити старовинні книги. Адже під час війни більшість раритетних фоліантів схована у безпечному укритті. У цьому випадку фотографувати можна було, а от торкатися книжок – ні.
Найдавніша книжка на виставці – рукописна, на старослов’янській мові. Називається вона «Октоїх півчий середнього гласу». Це – унікальна богослужбова книга, призначена для церковного співу.
Є книжки французькою мовою – вони першими з’явилися в Одесі. Відкрилася й французька книгарня. Тут пропонували читачам романи Гюго, Стендаля, Діккенса.
Представлено в експозиції й першу книжку, видану українською мовою в 1858 році, – повісті Григорія Квітки-Основ’яненка.
На деяких книжках можна прочитати кумедні надписи. «Хто візьме цю книжку, той дурак» – написав читач роману Михайла Старицького «Богдан Хмельницький», виданого 1897 року. Правда, що він мав на увазі – не зовсім зрозуміло…
На титульних сторінках деяких книжок – викреслені прізвища. Цих людей піддали репресіям, і бібліотекарі повинні були замазувати будь-яку згадку про них у друкованих виданнях. У декількох томах немає передмов – їх авторів теж осудили за політичними статтями. Видовище гнітюче, але світлий контраст експозиції додає мініатюрне видання Юрія Яновського «Короткі історії» 1940 року. Вийшло воно накладом у 10 тисяч примірників.
Святковий бонус екскурсії – читацький квиток і статус постійного користувача.
– Використайте цей шанс, адже далі абонемент у нас дуже дорогий – страшно навіть сказати, аж 36 гривень! – жартує Ксенія Сорокіна.
Раніше ми розповідали, що звичайну одеську бібліотеку перетворили на сучасний хаб району.
Нагадаємо, що сільська бібліотекарка на Одещині перетворила книгозбірню на центр життя громади.
Читайте також: Як в Одесі відкрили «храм знань»: 135 роки Центральній бібліотеці імені Франка
