30 серпня 1914 року газета «Одеські новини» повідомила, що в Одесі внаслідок пожежі повністю згорів найбільший на півдні імперії олійний завод, що належав торговому дому «Лютів та сини».
Засновником цього торгового дому був купець Михайло Лютов. Його заводи, розташовані в різних містах імперії, виробляли лляну олію на експорт. Для розширення торгівлі купець звернув увагу на Одесу, яка була одним із найбільших портів у країні. В одеський порт приходили кораблі з усіх куточків світу, і для їх ремонту була потрібна величезна кількість оліфи. Однак поблизу міста заводів, де варили б оліфу, не було. І Лютов збудував олійний завод в Одесі, на Пересипу, неподалік Ярмаркової площі.
1893 року його син Василь переїхав до міста біля моря і став керувати сімейним підприємством. Виробництво спеціалізувалося на виготовленні олій з мигдальних, абрикосових, сливових, вишневих кісточок, які мали попит у виробників кондитерських та парфумерних виробів у всіх країнах Європи. Крім того, завод був практично безвідходним виробництвом — із твердих кісточкових оболонок тут робили деревне вугілля для хімічних фільтрів.
Наприкінці серпня 1914 року чи то через недбалість робітників, чи то через сильну спеку на території заводу почалася пожежа. Величезні чани плавилися від високої температури, а масло, що розлилося, утворило суцільне палаюче море. Важкі олійні машини від жахливої температури перетворювалися на гігантські калюжі розпеченого металу.
Пожежа налякала мешканців довколишніх будинків, і поряд із заводом зібрався величезний натовп. «Одеські новини» писали, що збитки власників були величезними, хоча будинок і був застрахований на 120 тисяч рублів.
Незважаючи на це, завод кісточкових масел існує й досі. Цього року він відзначає своє 130-річчя.
Джерела: starosti.ru, tripoli.land
Читайте також:
