Відносно недавно провулок Новгородський в Одесі перейменували на Дворнікова. Нижче про те, чим ця людина заслужила таку честь.
Тит Дворніков (1862 — 1922 рр.) — живописець, член Товариства пересувних художніх виставок. Народився в Курській губернії. Пізніше сім’я перебралася до Харкова (ми зараз точно знаємо, що це поруч). І Тит навчався в харківській малювальній школі. Художню освіту потім він продовжив в Одеській малювальній школі у відомого живописця академіка Кіріака Костанді. Життя звело їх не те що надовго, а …назавжди: похований Тит Дворніков на Другому Християнському цвинтарі в Одесі поруч із К. Костанді. Костанді.
Після закінчення Академії мистецтв Тит Якович у 1897 році отримав право викладати малювання. Почав давати приватні уроки та навчати дітей у середній школі. З 1898 року отримав посаду викладача в Одеському художньому училищі. У 1912 році вступив до Товариства пересувних художніх виставок, у яких регулярно брав участь. У 1915 році тимчасово очолював Міський музей образотворчих мистецтв. В останні роки життя став професором, керував майстернею живопису в реорганізованому у вищий навчальний заклад Одеському художньому училищі.
Читайте також: Айвазовський замість Тімірязєва: чому вулицю в Одесі перейменували на честь художника
Після себе Тит Дворніков залишив чималу творчу спадщину. Він був талановитим портретистом і пейзажистом. Роботи художника експонуються в Одеських національному художньому та літературному музеях, у численних приватних колекціях, у безлічі великих музеїв колишнього СРСР.
Щодо ж колишньої назви цього провулка — Новгородський, то ясно, що зараз вона недоречна. Але є сенс зазирнути в середньовічну історію Новгорода та його стосунків із московією, щоб зрозуміти, звідки «ноги ростуть» у нинішнього загарбницького варварства московитів.
Новгород — місто старовинне, він майже ровесник Києва. Якщо останній на місці слов’янських поселень 7-го — 9-го століть став містом на початку 10-го століття, то Новгород — у середині 10-го століття (москва порівняно з ними — «шмаркалка», заснована 1147 року). Але цій «соплячці» конче потрібно було отримати вихід до Балтійського моря, яким володів Новгород. Так Москва могла вести пряму морську торгівлю з європейськими країнами без сухопутного посередництва з боку Великого князівства Литовського.
І почалася ціла низка воєнних конфліктів між князівством московським і Новгородською республікою, що відбувалися в період з 1456 по 1478 роки (з перервами). 1456 року військо Василя Сліпого вторглося в Новгородську землю і розбило новгородців. Мета цього походу — насамперед прагнення москви ліквідувати Новгород як альтернативний центр збирання руських земель.
Приводом для наступного походу — 1471 року — послугували чутки, що частина новгородського боярства на чолі з вдовою посадника Марфою Борецькою (Марфою Посадницею) уклали договір із Литвою. Крім того, Новгород прагнув до створення незалежної від Москви церкви. Цією війною на Новгородську цивілізацію пішов син Василя Сліпого, жорстокий і хитрий Іван Васильович III.
Читайте також: Фортеця, порт, зерно: якою була Одеса 609 років тому (фото, ілюстрації)
У 1471 році він піддав Новгородську землю геноциду, наказавши «вбивати без розбору старих і малих» (історик Костомаров). Як зазначає історик Карамзін, «москвитяни виявляли лють неописану…». Розбивши новгородське військо, москвичі різали полоненим новгородцям носи й губи і, понівечених, відпускали в Новгород — для залякування.
Було укладено вигідний для Москви договір, що свідчить про те, що Новгород навіть тепер усе ще залишався державою. У результаті цієї війни «Новгородська земля була так розорена і обезлюділа, як ще не бувало ніколи під час минулих воєн» (Костомаров). Ба більше: Іван Васильович перевершив у цьому випадку хана Батия, який за життя так і не дістався до Новгородчини. Але зате дотягнувся вже мертвий, рукою московитського князя.
Читайте також: Не 230 років, а 609: чому офіційний вік Одеси не збігається з історичними документами
Наступний Новгородський похід Івана III був у 1477 році. Привід? Традиційна провокація: якісь новгородські «посли» подали чолобитну Іванові, явно сфабриковану за підказкою Москви. Іван там іменувався не «господином», як зазвичай, а «государем», і це вказувало на нібито прагнення Новгорода «під руку Москви».
Провокаторів-послів новгородці стратили, а підлий Іван отримав привід для остаточної розправи з ненависним Новгородом. Наприкінці листопада 1477 року московські полчища взяли місто в облогу, при цьому розгорнувши терор на решті території республіки. У січні 1478 року новгородці, замучені голодом і хворобами, прийняли умови московського деспота, суть яких зводилася до одного: «Вічевому дзвону в Новгороді не бути!» І дзвін етапували до Москви.
Нагадаємо: Новгородське віче — своєрідна форма державного управління (законодавчої влади). Це був станово-представницький орган, що складався з найкращих людей кількістю 400-500 осіб, тобто форма управління у вигляді «боярської республіки», що обмежувала владу князя. Вона проіснувала в тих краях кілька століть і була знищена московитами.
Читайте також: Запорізька Січ на Одещині: де козаки залишили свій слід в історії регіону
Новгородці не змирилися, знову встановивши контакти з Литвою, готувалося повстання. Дізнавшись про це, Іван восени 1478 року вкотре прийшов сюди з військом. Московська артилерія варварськи розстрілювала обложений Новгород, і знесилене місто здалося. За наказом Івана схопили сотні людей, яких катували і стратили. Понад тисячу родин купецьких і боярських вислали з Новгорода і розпиляли по містах Московії. За кілька днів під конвоєм вивезли ще 7 тисяч сімей. Справа була взимку, безліч померли дорогою, адже не дали їм навіть зібратися. Вцілілих розсіяли по московії, а замість них вселялися московити.
Минуло століття, але ситуація москві була не до душі. У грудні 1569 року опричнина в повному складі на чолі з Іваном Грозним рушила в похід. Приводом послужив донос якогось виродка про те, що Новгород нібито збирається віддатися Литві.
На початку січня 1570 року тодішні орки взяли в кільце Новгород і почався масовий терор. Новгородців «мучили, палили якимось складом вогненним, прив’язували головою або ногами до саней, тягнули на берег Волхова, де ця річка не замерзає взимку, і кидали з моста у воду цілими родинами, дружин із чоловіками, матерів із грудними немовлятами.
Ратники московські їздили на човнах Волховом із кілками, баграми і сокирами: хто з ввержених у річку спливав, того кололи, розсікали на частини. Ці вбивства тривали п’ять тижнів» (Карамзін). Потім вандали розграбували всі навколишні монастирі, спалили запаси хліба, порубали худобу, а потім заходилися громити Новгород — винищували продовольство і товари, трощили будинки, вибивали вікна і двері. Лютий погром ішов і в околицях міста, де винищувалося все майно народу аж до домашніх тварин.
Читайте також: Одеські міфи: що про них думають одесити і що хочуть змінити
У Костомарова і Карамзіна є ще багато моторошних прикладів, але я вважаю, що вже достатньо. Для чого? А для чіткого розуміння того, чому нинішні опричники з рф «на Україні» проявляють на генетичному рівні отриманий ними у спадок садизм. Новгородська різанина ж не окремий випадок. 2 листопада на нашому сайті можна буде прочитати історію моторошної різанини, вчиненої росіянами цього дня 1708 року в українському Батурині.
Р.S. Читачі мають право здивуватися: чому в цьому матеріалі, який фактично про Дворнікова, так мало інформації… про Дворнікова. А я вам, шановні, як компенсацію пропоную в моєму авторському блозі на цьому сайті прочитати, повірте, дуже цікаву розповідь про одного одесита, з яким мене колись звело життя в Херсоні. Його прізвище — Дворніков. Чотири роки в Бухенвальді, звідти відразу в ГУЛАГ. Почитайте, рекомендую.
Телеграм-канал «Одеське життя» в строкатій стрічці подій, що відбуваються, розміщує фото «Мить одного одеського дня».… Read More
Сьогодні ввечері, 27 жовтня, у Пересипському районі Одеси врятували підлітка, який застряг у металевому паркані. Read More
У 2024-му році в Одеській області, незважаючи на всі виклики врожайність сільськогосподарських культур, значно перевищує… Read More
Увечері суботи, 26 жовтня 2024 року, російські агресори вкотре атакували Одесу балістикою. Повідомлялося про «приліт».… Read More
Сьогодні, 27 жовтня, в Україні відзначають День автомобіліста і дорожника. І на честь цього свята… Read More
За православним календарем цього дня вшановуємо пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — прабатька української писемної мови. Його… Read More