На наших дітей та онуків обрушилася війна. Вона триває вже понад рік. Для наших дітлахів цей рік наповнений повітряними тривогами та блекаутами, вимушеними переїздами та заняттями в «пунктах незламності», забороною улюбленого моря та страхом за своїх близьких. "Щасливе" дитинство стало для наших дітей часом випробувань.
26 травня 2023 року для школярів України традиційно продзвенів останній дзвінок. Його більше ніколи не почують 483 українські дитини, від початку повномасштабної війни вбитих рашистськими агресорами. Таке зведення на ранок свята закінчення школи дали ювенальні прокурори, які розслідують злочини проти наших дітей.
На жаль, реальна кількість дитячих смертей – значно більша. Адже точну інформацію про загибель дітей не можна сьогодні отримати з місць ведення бойових дій на тимчасово окупованих територіях.
Найбільше постраждало дітей у таких областях:
З них — понад 984 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Залишитися калікою в шість років — що може бути страшніше. Усі мрії – здається, назавжди – знищила війна. Але дорослі намагаються робити все, щоб скалічені діти змогли жити далі. А маленькі українці залишаються незламними і завзято йдуть до своєї мети.
Шестирічна Саша Паскаль з трьох років займалася танцями та гімнастикою, здобувала нагороди на змаганнях. Торік у травні потрапила під російський ракетний обстріл у Сергіївці.
Два тижні Саша провела в реанімації: перелом руки і чотирьох ребер, травми голови, численні поранення. Щоб урятувати дитину, лікарі були змушені ампутувати їй ногу.
Наприкінці липня Саша вирушила на реабілітацію до Австрії. Там вона отримала свій перший протез і почала знову вчитися ходити.
У вересні дівчинка мала піти в перший клас, але через стан здоров’я перший дзвінок для неї відклали до наступного року. Але до гімнастики вона знову повернулася — за вісім місяців. Спочатку тренувалася дуже обережно. А зараз їй є все, що робить її група. Не залишилося жодного елемента, який Сашко не може виконати.
Щорічно дівчинка потребуватиме нового протеза – адже вона росте. І проблему протезування в Україні треба вирішувати вже сьогодні.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, протезування українців компенсується державою. У тому числі дитяче. Однак суми компенсації на придбання сучасних протезів не вистачає.
Гроші на протези нерідко збирають небайдужі люди. Доводиться залучати і міжнародні благодійні організації.
Сотні тисяч наших дітей стали біженцями за кордоном. Навчають незнайому мову, сумують за рідними та друзями, що залишилися в Україні, йдуть нову школу.
Сьогодні в закордонних країнах навчаються близько чверті українських школярів. Головна перешкода на уроках та спілкуванні з однолітками – мовний бар’єр. Європейські міністерства освіти розраховували, що цю проблему допоможуть вирішити спеціальні інтеграційні класи та помічники вчителів, які приділятимуть увагу українським дітям. Однак, за інформацією міжнародної організації Amnesty International, яка займається правами біженців, для цього не вистачило ні вчителів, ні класів. І в Польщі, наприклад, більшість дітей одразу зараховувалися до звичайного класу — навіть якщо мови вони взагалі не знають.
Тому точні науки, фізику, хімію, біологію українські школярі в закордонних школах часто не розуміють взагалі. Хоча вдома отримували з цих предметів високі оцінки.
Більшість дітей продовжує навчатися онлайн і в українських школах. Для багатьох – це величезне навантаження, яке нерідко призводить до нервових зривів. Діти не засвоюють програму у закордонній школі та водночас відстають від української навчальної програми. І нерідко втрачають до навчання інтерес.
Тисячі українських дітей сьогодні перебувають в окупації – у Маріуполі, Мелітополі, Херсонській області… На захоплених територіях вони змушені навчатися за російськими програмами.
Школярів змушують вивчати російський гімн і писати «подякові» листи загарбникам – своїм «визволителям».
Окупанти «промивають мізки» нашим дітям, нав’язуючи їм свою версію вторгнення в Україну. Відбувається це під час так званих «розмов про важливе» – спеціальних пропагандистських уроків, обов’язкових для відвідування. А на так звані «уроки мужності» окупанти являються у школи зі зброєю, змушують українських дітей одягати російське військове екіпірування з георгіївською стрічкою, повідомляють у Маріупольській міськраді. Для учнів старших класів планують запровадити обов’язкову військову підготовку, щоб готувати їх до призову до російської армії.
Українське навчання на захоплених територіях небезпечне навіть у форматі онлайн. Іноді російські окупаційні сили здійснюють рейди — шукають сім’ї, де діти навчаються за українською освітньою програмою. Якщо виявляють – батькам загрожують позбавленням батьківських прав.
За оцінками Міносвіти та науки, внаслідок вторгнення російської армії щонайменше 3139 навчальних об’єктів в Україні було пошкоджено або зруйновано: школи, університети, коледжі, дитячі садки. З них 441 навчальний заклад знищено повністю.
Російська агресія обмежила доступ до освіти, як мінімум, для п’яти мільйонів дітей в Україні. Через те, що навчальні заклади часто стають мішенню обстрілів і не є безпечним простором, батьки неохоче відправляють дітей до школи. Заняття пропускають і через повітряні тривоги.
Не стало альтернативою і онлайн-освіта. Через обстріл рашистами енергетичних об’єктів, населені пункти поринули у темряву. І, щоб хоч якось займатися, хлопцям нерідко доводилось навчатися у «пунктах незламності».
У результаті — кількість навчальних годин скоротилася. Вчителі, намагаючись компенсувати втрати, все частіше пропонували школярам самостійно займатися. І це, вважають у Державній службі якості освіти (ДСКО), спричинило зниження успішності з кількох предметів: математики, іноземної мови, української мови, інформатики.
Не сприяють мотивації до здобуття знань, успіхів у навчанні та спровоковані війною стреси. Батьки відзначають у дітей порушення сну, загальну тривожність, проблеми з концентрацією уваги. До того ж при дистанційному навчанні хлопцям не вистачає спілкування з однолітками та вчителями.
У ДСКО визнають, що на сьогодні шкільна освіта перестала давати дітям базові знання. І державну підсумкову атестацію, і ЗНО Міносвіти вирішило скасувати.
За офіційними даними, з початку війни російськими окупантами були Викрадено 19486 дітей. Однак реальні дані можуть досягати 200 – 300 тисяч.
Дітей викрадають після розлучення з батьками на фільтрації. Забирають безпосередньо із сімей. При цьому зазвичай «незручних» дорослих, які не бажають співпрацювати з окупантами, позбавляють батьківських прав.
Викрадають дітей, батьків яких убили. Мама Іллі, розповідає уповноважена президента України з прав дітей Дарина Герасимчук, загинула прямо в його обіймах. Батька Кіри вбили на її очах. Дітей відвезли на тимчасово окуповану територію, потім – депортували до Росії.
При цьому у всіх дітей одразу забирають мобільні телефони, не дозволяють зателефонувати рідним, повідомити, де вони, що з ними.
Дітей, які перебували в херсонських інтернатах, які потрапили під окупацію, українській стороні росіяни вивезти не дозволили. За словами Дарії Герасимчук, коридори для вивезення жодного разу не були погоджені. Водночас у дітей не було ні ліків, ні їжі. Спровокувавши по суті гуманітарну кризу, росіяни забрали всіх дітей. А у відкритих джерелах опублікували, що дітей везуть нібито на «оздоровлення» до Криму. Насправді їх відправили до психоневрологічного інтернату.
Вивезення на «оздоровлення» — наймасовіший спосіб викрадення дітей. Спочатку окупанти створюють на захоплених територіях умови, абсолютно непридатні для життя. Потім пропонують батькам добровільно віддати дитину на відпочинок на три тижні або місяць.
Для спасіння життя дітей батьки не бачать іншого виходу. До того ж окупанти нерідко загрожують їм позбавленням батьківських прав.
Дітей рідним не повертають. Ті, кого все ж таки вдалося повернути в Україну, розповідають жахливі речі. Їм постійно говорили, що батькам вони не потрібні, що їх позбулися і тепер приймуть у російські сім’ї. До того ж бажання дітей ніхто не запитує.
З 1 серпня в Україні працює портал «Діти війни». Тут можна знайти інформацію про дітей загиблих, поранених, зниклих безвісти, депортованих та врятованих.
Україна боротиметься за кожну свою дитину. Адже наші діти – це наше майбутнє.
Читайте також:
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
Завтра, у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, в Україні та, зокрема, в Одесі та Одеській… Read More
