Ключові моменти:
- Ветеран з Одеси Валерій Стальніченко представить Україну на Air Force and Marine Corps Trials у США.
- У 2024 році він отримав важкі осколкові поранення ніг під час боїв на Сумському напрямку.
- До складу української збірної ветеранів увійшли 15 спортсменів, які змагатимуться у 11 видах спорту.
- Адаптивний спорт ветеран називає ключовим елементом фізичного й психологічного відновлення після фронту.
Для створення цієї статті журналістка «Одеського життя» зустрілася з ветераном Валерієм Стальніченком, а також зібрала з відкритих джерел інформацію про міжнародні змагання Air Force and Marine Corps Trials.
Зазначимо, що тема адаптивного спорту та реабілітації військових має велике суспільне значення. Після повномасштабного вторгнення питання повернення захисників до мирного життя стало одним із ключових викликів для держави й громад.
Матеріал має на меті не лише розповісти історію конкретного ветерана, а й привернути увагу до системної потреби розвитку адаптивного спорту та сучасних програм реабілітації в Україні.
З Одеси – до США: ветеран Валерій Стальніченко представить Україну на змаганнях авіаторів та морпіхів
Валерій народився 1984 року і завжди мріяв про мирну професію. Мрія втілилась у життя, коли він закінчив Одеський автодорожний технікум. Далі все змінила війна – хлопця мобілізували, і вже у 2024 році під час боїв на Сумському напрямку він отримав важкі осколкові поранення ніг.
– Після поранення подумав: хоч би ноги залишились, бо мене не відразу вдалося евакуювати, – згадує Валерій. – Крім того, я бачив хлопців, яким не вдалося уникнути ампутації. Тож думав про всяке. Потім довелось довго лікуватися по різних медичних закладах Сум, Конотопа, Києва. Дякую лікарям, бо вони зробили для мене все можливе і навіть більше. В Одесу я повернувся вже на реабілітацію.
Саме тут Валерій зустрівся з Арсеном Рябошапком та Іллею Пилипенком – співзасновниками громадської організації «Вільні воїни». Вони першими на Одещині почали серйозно займатись адаптивним спортом для поранених військовослужбовців. Постійно відвідували медичні заклади, де на реабілітації знаходились поранені, та пропонували їм долучитись до занять різними видами спорту.
– Я не відразу вирішив долучитись до їхньої спільноти, – каже Валерій. – Брав час подумати, але потім все ж таки вирішив спробувати. Перший місяць було важкувато. Організму потрібно було звикнути до фізичних навантажень. Але потім справа пішла. Мені дуже подобається баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи, регбі. В цих видах спорту є тактика, стратегія, сила, швидкість, необхідність приймати нестандартні рішення. З грудня минулого року почав займатись ще й стрільбою з луку. Саме в цих видах братиму участь в Air Force and Marine Corps Trials.
Потрібен хтось, хто візьме за руку і приведе до спортзалу
Валерій впевнений, що багатьом військовим, які проходять реабілітацію після поранень, самостійно важко буває прийняти рішення про заняття адаптивним спортом. Хтось не має підтримки рідних та близьких, хтось втратив сенс життя, знаходиться у глибокій депресії і не вірить у свої можливості. Та й адаптивний спорт у нас поки що тримається виключно на ініціативі людей, які самі постраждали на війні та хочуть допомогти іншим.
– Коли сам почав займатись, побачив, як багато людей потребують допомоги, – продовжує Валерій. – Особливо ті, хто не має підтримки. Мені все-таки було легше, бо мене весь час підтримували мама та дружина. Вже зі свого досвіду можу стверджувати: адаптивний спорт дуже добре допомагає привести до ладу думки, зосередитись на своєму відновленні і розумінні того, що ти хочеш робити далі.
Вчитись у тих, хто має досвід
На думку Валерія, нам треба якомога швидше вчитись та переймати досвід країн, які вибудували ефективну систему реабілітації та відновлення військових. Зокрема, досвід Сполучених Штатів Америки.
– Часто можна почути фразу: шлях додому не буде простим, – каже Валерій. – Дійсно, людині, яка повертається з фронту, важко знайти себе у мирному житті. Треба прийняти себе нового, зрозуміти, чим ти хочеш займатись далі, та наполегливо йти до своєї мети. Як на мене, адаптивний спорт – це дуже важлива складова такого повернення, бо він робить сильнішим характер, допомагає побачити свої дійсні можливості у новій реальності життя.
Валерій Стальніченко каже, що йому буде дуже цікаво під час змагань в Америці поспілкуватись із представниками різних родів військ, дізнатись про їхній досвід повернення до мирного життя.
– Оскільки поранених на фронті в нас дуже багато, ми повинні розвивати всі напрямки адаптивного спорту, розвивати швидко і на сучасному рівні.
«Без адаптивного спорту себе далі не бачу»
Сьогодні своє перше небажання займатись адаптивним спортом Валерій згадує так, немов то й не про нього йшла мова. Тепер він мріє повністю зануритись у цей напрямок діяльності: тренуватись, брати участь у змаганнях, спілкуватися з колегами з інших країн, переймати їхній досвід і створювати в Україні й Одесі нові можливості для ветеранів долучатись до адаптивного спорту, який, за його особистим переконанням, є найважливішим кроком до прийняття себе таким, яким ти є сьогодні і зараз. Кроком до нового життя.
Довідка «ОЖ»: що таке Air Force and Marine Corps Trials?
Air Force and Marine Corps Trials – внутрішні американські відбіркові змагання. Саме за їхніми результатами формуються команди, які представляють різні роди військ США на Warrior Games – змаганнях, де разом виступають представники армії, сил спеціальних операцій, військово-морських сил, повітряних сил та морської піхоти.
З 20 лютого по 3 березня цього року українська національна збірна ветеранів і ветеранок братиме участь у змаганнях для поранених військовослужбовців і ветеранів повітряних сил та морської піхоти США. Українська збірна складається з 15 спортсменів, які будуть виступати в 11 видах спорту.
Раніше ми розповідали як у Балті ветеран війни створив центр відновлення для побратимів.
Ще «Одеське життя» повідомляло, що на Одещині військові проходять реабілітацію з конями та дельфінами.
Читайте також: Хто допоможе ветеранам повернутися до цивільного життя: як це відбувається у громадах Одещини та Хмельниччини
