Його вважали вбитим, але він з перебитими ногами, кілометр за кілометром, на ліктях і колінах, діставався своїх… Пронизливу історію розповіли бійці одеської 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
Як розповіли у мехбригаді, боєць 28-ї бригади механік танка Т-64 на ім’я Сергій (прізвище його товариші по службі не уточнюють), підірвався на міні в розбитому окупантами селі на Півдні України.
«Його броня йшла першою, раптом – спалах та вибух. Танк Сергія вибухнув на міні… Навколо нього лише російська техніка та солдати та те, що вони приносять на нашу землю: згарища та знищення, спалені автомобілі та розбиті будинки місцевих мешканців. У середині нього – пекучий біль від поранення і ще більш пекельне бажання вижити, незважаючи ні на що»,
– розповідають лицарі з 28-ї бригади на своїй сторінці у Facebook.
Боєць згадує, що коли він прийшов до тями, зрозумів, що поранений і знаходиться всередині підірваного танка і потрібно терміново забиратися геть.
«Він зміг вилізти, відповзти кілька метрів до узбіччя дороги та скотитися з неї. Пролунали чергові вибухи, постріли, гуркіт ворожого танка, що наближався все ближче і ближче… Сергій почав рити землю руками, розгрібати під собою мул і старе листя, зариваючись у них все глибше і глибше. Рашистський танк під’їхав ближче, роздивився наш підірваний Т-64, його понівечена частина, його відкриті люки. «Якщо знайдуть – то живим уже не лишусь, – промайнуло в голові Сергія, і він, тамуючи подих, ще дужче притиснувся до землі. Рашисти поїхали геть, але почався черговий бій…»,
– згадують товариші по службі героя наших днів.
Майже добу Сергій без мобільного зв’язку та без надії на допомогу, але зі страшним болем у поранених ногах переховувався від ворогів. І думав тоді тільки про одне: треба вибратись і вижити попри все.
Зрештою він наважився на відчайдушний крок – пораненим діставатися своїх – і поповз.
Зі страшним болем у перебитих ногах, у гарячці та з нестерпною жагою без ковтка води, ховаючись від постійних обстрілів та безпілотників, що прочісували територію – він подолав близько 6 кілометрів. І тільки коли йому вдалося піднятися на пагорб, його мобільний телефон знову запрацював, і Сергій зміг додзвонитися до товаришів по службі. Він пояснив, де він знаходиться, і в той же час з останніх сил продовжив повзти у бік очікуваної допомоги.
Його побратими встигли вчасно – вони знайшли і забрали Сергія, коли в нього вже не залишилося сил не те що повзти, а навіть говорити. Його відвезли та передали медикам.
Через кілька днів танкіст прийшов до тями. Зараз він спокійно розповідає про свій порятунок і при цьому не скаржиться на біль у ногах та інвалідний візок.
Єдине, через що засмучується боєць, так це через прогноз лікаря, що ходити зможе не раніше ніж через півроку. І, звичайно, через те, що війна ще не закінчилася. Втім, Сергій переконаний, що його побратимам, українській армії, вдасться знищити ворога і повернути всі наші землі набагато раніше, ніж лікар дозволить йому знову стати на ноги.
Фото з Facebook-сторінки 28-ї окремої мехбригади
