Історія героя: як ламає війна
Віталій пішов на фронт добровольцем у 2023 році. Спочатку просто солдатом, далі закінчив курси і працював з дронами поблизу Вовчанська. За рік взяв відпустку на 10 днів, щоб навідати дружину, батьків, сестру. Але саме тоді дізнався, що батько, якого мобілізували, не повернувся з завдання і вважається безвісти зниклим. Нервовий зрив дав про себе знати – у Віталія відмовили обидві ноги.
Півроку хлопець ні з ким не спілкувався, взагалі. І лише потім потроху почав повертатися до життя. Психологи, реабілітація, підтримка рідних – і ось вже за кілька місяців наш герой самостійно встав з крісла колісного на милиці.
Сім’я у відновленні ветерана: разом вчитися жити по-новому
Саме сім’я як безпечний, підтримуючий та розуміючий простір грає ключову роль у процесі психологічного зцілення воїна й значною мірою визначає тривалість і успішність адаптації в соціумі, пояснює практикуючий гештальт-психолог Ірина Ємельянова.
– Коли довгоочікувана зустріч нарешті відбудеться і ваш батько, наречений, чоловік чи брат міцно обіймуть вас, вам, як би парадоксально це не звучало, потрібно буде знову впізнати одне одного і разом вчитися жити по-новому. Все буде інакше: комунікація, домовленості, розподіл відповідальності, процеси планування та відновлення ролей у сім’ї, які були зміщені в той період часу, коли один із членів сім’ї служив в армії.
З якими труднощами стикаються ветерани
Людина, яка ще вчора тримала зброю в руках і оберігала своїх побратимів від безлічі небезпек, може відчувати розгубленість і спустошеність після повернення додому, тому що змушена стикатися з труднощами психологічного характеру, такими як:
- втрата соціального та професійного статусу, коли повернутися на колишню роботу неможливо з низки причин;
- руйнація відносин – на жаль, один із частих запитів на прийомі у психолога звучить саме так: «Тепер я один/одна. Мій партнер вибрав інше життя та іншу людину»;
- світогляд також змінюється, до того ж військовий виявляє, що люди, які не були на фронті, бачать світ іншим – і тоді доводиться шукати шляхи знайомства й розуміння реальності співрозмовника;
- організація побуту, на яку у повсякденні люди не звертають уваги, може викликати велику тривогу і невпевненість. За час тривалої служби виникають нові звички, які після повернення додому стають зайвими.
– Початковий етап проживання адаптаційного процесу в післявоєнному відновленні може відчуватися як найгостріший і непереборніший, провідне почуття в моменті – безвихідь та безсилля. І тоді присутність рідної та залученої людини поряд, її участь, увага, чуйність, стануть місцем сили та опори для ветерана. Так він знатиме – він не один, він важливий і прийнятий із його непростим, новим, зазвичай травматичним, досвідом, – каже психологиня.
Практичні поради для сім’ї: як допомогти тому, хто повернувся з війни
Насамперед кожна сім’я спиратиметься на свій унікальний бекграунд, на історію відносин, які сформувалися до моменту відправки на службу і в її процесі.
– Минуле може бути як джерелом енергії, так і емоційною пасткою – результат завжди залежить від того, як саме члени сім’ї вибудовуватимуть нові спокійні та гармонійні стосунки з близькою людиною, – підкреслює Ірина Ємельянова. – Це вимагатиме від вас багато зусиль, уваги, енергії, нових навичок та знань.
Ось кілька практичних рекомендацій, які допоможуть вам зорієнтуватися та зрозуміти, з чого почати та як діяти.
- Звертайтеся за професійною психоедукацією. Членам сім’ї важливо знати та розуміти особливості психологічного стану ветерана. Тут йдеться про розуміння саме актуального відчуття свого «я», а не того досвіду травм та переживань, з якими ветерану довелося зіткнутися в умовах бойових дій. Так поступово, крок за кроком, він зможе прийти у «тут і зараз», простягніть йому руку, будьте поруч.
- Одним із значних і болючих викликів для сім’ї може стати відтворення комунікації в сім’ї. Важливо пам’ятати, що ви вже ніколи не будете такими, як раніше. Дайте собі час для зближення, процес прийняття потребує терпіння.
- Для відновлення контакту корисні спільні прогулянки, спокійні розмови на різні теми і, крім того, ходьба знижує рівень гормону стресу та благотворно впливає на організм.
- Навчіться не перебивати вашого воїна, навіть якщо він знову і знову розповідає вам ту саму історію. Йому необхідно проговорювати свої емоції, і цей спосіб допоможе знизити інтенсивність переживань. Але не вмовляйте ветерана розповідати вам про те, через що він пройшов. Переказ психотравмуючого досвіду може активувати травму та погіршити стан.
- Хвилювання можуть викликати питання, пов’язані зі спілкуванням з дорослими фізично, емоційно, ментально та соціально дітьми.
Як налагодити стосунки ветерана та його дітей
Неважко зрозуміти почуття батька, що повернувся, і його бажання насолоджуватися спілкуванням із сином або донькою без перешкод, проте реальність не завжди виправдовує очікування. Ветеран може несподівано для себе зустрітися як з безпосередньою дитячою ніжністю, так і з агресією, недовірою та замкнутістю, особливо якщо ми говоримо про підлітків.
– Діти теж відчувають стрес, і його інтенсивність часом зашкалює, проте психіка не завжди здатна обробити його та впоратися з нестерпними переживаннями, оскільки у дітей недостатньо досвіду та навичок для самостійної стабілізації. Пам’ятайте про це і не вимагайте від дитини старанної, зручної, та приємної для вас поведінки. Дієвим рішенням у цій ситуації стануть у певній мірі стримані очікування та врівноваженість, оскільки здатність дітей до адаптації зазвичай на високому рівні, і вони якимось чином вже пристосувалися бути лише з одним із батьків і побудували з ним свій стиль взаємодії. Тепер їм доведеться знову звикнути до того, що тато чи мама знову поруч. Будьте поруч, говоріть про те, як сильно ви скучили, і про те, як ви їх любите. Це допоможе відновити довіру та близькість, втрачені за час служби, – радить психологиня.
Терапія ніжністю, любов’ю, прийняттям та підтримкою у поєднанні з професійною психологічною допомогою дає надихаючі результати, коли через проживання почуттів, відродження та оновлення відносин ветеран повертається в життя.
Читайте також:
