Життя повністю змінюється, коли в родині зʼявляється невиліковно хворий. Дуже важко організувати нормальний догляд та витримати страждання близької людини, стан якої з часом буде погіршуватись і одного дня дійде до критичного. Саме для того, аби гарантувати невиліковно хворим максимально можливу якість життя, і створюються паліативні відділення у лікарнях різного рівня.
З повагою до людини
Зокрема, паліативне відділення на 25 ліжок є структурним підрозділом КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» (колишній онкодиспансер).
Тут мають право знаходитись пацієнти усіх вікових груп (починаючи з 18 років), які страждають на злоякісні новоутворення у ІІІ-ІV стадії захворювання, що не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, страждають від больового синдрому, мають тяжкі розлади систем життєдіяльності і потребують кваліфікованої медичної допомоги, догляду.
З невиліковно хворими важко працювати. Тому відділення має досить великий штат – 43 працівника, завданням яких є всебічний супровід пацієнтів. Працівники проходять відповідну підготовку і володіють всіма методами надання паліативної допомоги.
Не треба думати, що існують якісь вікові обмеження для невиліковно хворих: найстаршій пацієнтці паліативного відділення протипухлинного центру 102 роки!
Що гарантує держава?
Особливо зазначимо: допомога у такому відділенні є повністю безкоштовною. За неї сплачує держава.
У цей процес має бути залучений лікуючий лікар – саме він оцінює потребу в паліативній допомозі і видає направлення до відділення.
У пакет безкоштовних стаціонарних послуг входить:
- лікування больового синдрому;
- розміщення в одно- або двомісних палатах;
- цілодобовий нагляд;
- необхідні лабораторні дослідження: аналізи крові, сечі, копрограма, бактеріологічні та інші дослідження;
- інструментальні дослідження: електрокардіографія, УЗД, рентген та інші за потреби;
- знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;
- киснева терапія та респіраторна підтримка;
- харчування, зокрема лікувальне;
- колісні крісла, ходунки, палиці, милиці.
Читайте також: Курси першої медичної допомоги: де безкоштовно цьому навчають в Одесі
Не лише стаціонар
Дуже важливою ланкою надання допомоги невиліковно хворим є робота мобільних бригад. Це досить нова форма взаємодії з пацієнтами, вона існує декілька років, але вже довела, наскільки необхідна.
– Наш відділ був організований у березні 2020 року, – каже завідувачка відділу мобільної паліативної медичної допомоги одеського центру ПМСД № 4, лікар-онколог Тетяна Мельниченко. – Ми надаємо допомогу на дому в пацієнта, куди виїздить наша бригада. Маємо достатньо обладнання, ліків для цього.
Ми працюємо з пацієнтами, які мають декларацію з сімейним лікарем. І якщо сімейний лікар вирішує, що його пацієнт опинився в дуже тяжкому стані після перелому, інсульту чи інфаркту, важких ускладнень цукрового діабету, політравми, бачить, що родичам важко і вони неспроможні забезпечити необхідний догляд – вчасні перевʼязки, подолання пролежнів, лікар рекомендує направлення пацієнта до нашого відділу.
– А хто приймає рішення про прийняття допомоги від паліативної бригади?
– Родичі хворого. Ми розповідаємо їм, що є такий вид допомоги, повністю безкоштовний, бо за неї сплачує держава. І вони приймають остаточне рішення. Але часто саме родичі затягують надання необхідної допомоги, бо вважають: якщо необхідна паліативна допомога, то людина вже помирає. І буває важко пояснити їм, що мова йде про створення належних умов супроводу для людини у важкому стані, щоб вона менше страждала. Крім того, якщо родичі не кажуть людині про її справжній діагноз, ми теж не маємо права цього робити.
Якщо родичі погоджуються на надання їх хворому паліативної допомоги, лікар виписує відповідне електронне направлення. Далі з реєстратури звʼязуються з представниками пацієнта, оговорюють з ними день та час приїзду паліативної бригади.
– Тетяно Вікторівно, який склад бригади?
– Лікар-терапевт, психолог. Якщо ми їдемо до онкологічного хворого, ще лікар-онколог. Під час першого візиту оцінюємо стан хворого і складаємо план дій.
– Як часто бригада може відвідувати свого підопічного?
– Це суворо регламентовано: один приїзд на тиждень та один дзвінок реєстратора, медсестри чи лікаря на тиждень. У телефонній розмові зʼясовуємо, як змінюється стан пацієнта, що треба підкорегувати, які нові проблеми постали перед родичами.
– Багато пацієнтів зараз знаходяться під вашою опікою?
– Більше 400. Київський район великий, отже пацієнтів в нас вистачає. І вже можна говорити про те, що попит на паліативну допомогу стає більшим за наші можливості.
Ви також можете дізнатися: «Боюсь, що мене вб’ють»: як не зʼїхати з глузду у сучасному світі.