Сто четвертий день війни… Пройдемося найстарішим Олександрівським проспектом, де зараз спостерігається якесь «особливе» цвітіння, замішане на нашій спільній тривозі.
Чому особливе?
– Вам не здається, що цього року на вулицях міста якісь особливо гарні квіти? – запитує мене жінка на Олександрівському проспекті.
Ось же дивно, сама нещодавно цей факт про себе відзначила, думала, що це мені лише так здається. А виявляється, багато хто відзначає. Мабуть, до війни не так уважно вдивляєшся у квіти на клумбах, у котів, у голубів…
Олександрівський у цвітінні. Тут чисто і затишно, і навіть заробив місцевий маленький ресторанчик, і люди, здається, просто собі ходять і вигулюють хвостатих вихованців.
Або сидять на лавках, вибираючи вже тіньову сторону через ранню спеку.
Дивишся – здається, що всі, як завжди… І люди сидять за столиками, а інші поспішають у саме серце Олександрівського проспекту – на знамениту Книжку, а хтось просто годує голубів…
А ось цього раніше тут не спостерігалося – деякі одесити приходять на Олександрівський невеликою групою та зі своїми бутербродами-напоями. Виходить, надовго.
Тепер це такий ось «вихід у світ» виходить. Ось начебто сусіди зібралися у своєму дворику.
…Літка жінка комусь з болем по-одеськи голосно мовить у трубку телефону:
– Я ж навіть не знаю, чи побачу їх тепер колись!.. Клята війна!
Інша одеситка у літах нервово мовить своїй приятельці:
– Через ці тварюки і в морі не викупаєшся! Так і просидимо все літо на Олександрівському – від сирени до перемоги. Якщо доживемо, звісно!
Її подруга налаштована більш оптимістично та рішуче:
– Доживемо! Нехай ці роки зітхають!.. Пішли на Книжку, на нові плакати подивимося!..
Читайте також:
- Воєнний стан в Одесі, день 31-й: курс Книжки та Олександрівського проспекту;
- Одеська Книжка: чи змінився курс?
Фото Марії Котової
