Ключові моменти:
- Центр у Кодимі безкоштовно допомагає дітям з особливими освітніми потребами
- Сюди їдуть родини не лише з Одещини, а й із сусідніх областей
- За шість років фахівці провели понад 11 тисяч корекційних занять
- Батьки кажуть, що після занять діти почали говорити, адаптуватися та із задоволенням відвідувати центр
Інклюзивно-ресурсні центри в Україні працюють у межах державної політики розвитку інклюзивної освіти, яку впроваджує Міністерство освіти і науки України. Такі центри допомагають дітям з особливими освітніми потребами проходити комплексну оцінку розвитку, отримувати корекційні послуги та навчатися у звичайних школах і дитсадках.
Один із таких центрів діє у місті Кодима. Його відкрили у 2019 році за підтримки швейцарсько-української програми DECIDE, яка займається розвитком освіти та співпраці громад.
Журналістка «Одеського життя» Любов Кузьменко побувала в ІРЦ, поспілкувалися з керівницею, педагогами та родинами дітей, які проходять тут заняття. Батьки розповідають, що раніше шукали допомогу в Києві та інших містах України, але реальні зміни побачили саме вдома — у невеликому центрі на півночі Одещини.
На Кодимщині працює Інклюзивно-ресурсний центр для дітей
«Це була моя мрія»
Що робити, якщо ваша дитина потребує особливої підтримки? Для цього на Кодимщині існує Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ) – державна установа, створена для допомоги дітям з особливими освітніми потребами від народження і до 18 років. У Центрі навчають не лише дітей Кодимської та Слобідської громад. Сюди приїжджають сімʼї з Балтщини, Вінниччини тощо, адже місто Кодима ташується на кордоні областей, до того ж усі послуги тут повністю безкоштовні. Про те, як працює Центр, чим тут допомагають та про думки батьків дітей, які його відвідують, – читайте у нашому матеріалі.
Коли Наталії Лужанській запропонували очолити Центр, який був ще на стадії проєкту, вона одразу погодилась. Адже її батьки тривалий час працювали у спецшколі для глухонімих дітей. Мама мала фах сурдопедагога (жестова мова). Також тут працювала батькова сестра. Брат і його дружина трудяться й донині.
Сама пані Наталія здобула освіту викладачки педагогіки й дошкільної психології. Працювала вихователькою і завідувачкою дитсадка на Вінниччині, згодом – психологинею у Кодимському притулку для дітей «Буслик».
Відкриття інклюзивно-ресурсного центру відбулося у 2019 році, і він був одним із перших на Одещині.
– Це була моя мрія: дати дітям можливість інтегрувати у суспільство, а їхнім батькам – змогу хоч трохи відпочити, – розповідає пані Наталія.
Тоді ж стало відомо про ініціативу швейцарсько-українського проєкту DECIDE (Децентралізація для розвитку демократичної освіти) – його експерти допомагають підписувати договори про співробітництво з громадами. Кодимська стала однією із перших громад, якій DECIDE допоміг у підписанні договору та надав грант для підтримки співпраці. Так Кодимська і Слобідська громади уклали договір про співробітництво у формі реалізації спільного проєкту.
Справу легше робити спільно із сусідами
Крім того, Кодимська громада уклала угоду про співпрацю з Балтською громадою щодо підвищення кваліфікації працівників, а зі Слобідською – про надання послуг ІРЦ.
– Ми запропонували Балтській громаді взяти участь у проєкті, бо у них є Центр професійного розвитку для педагогів, а у нас немає. Колегам сподобалась ідея, і вони теж подали заявку, – розповіла Антоніна Москалюк, заступниця Кодимського міського голови з гуманітарних та соціальних питань. – Ми розуміли, що офіційний договір про співпрацю дає дітям Слобідської громади доступ до ІРЦ, а нам – можливість розвитку. Адже за надані послуги ми отримуємо кошти і можемо використовувати їх для розвитку центру і громади.
Пані Антоніна каже, що на місцях часто не вистачає ресурсів для реалізації освітніх ініціатив. Тому укладання договорів про співробітництво із сусідніми громадами – це спосіб зміцнити кожну з них.
Фахівців не вистачає, але щирості – вдосталь
У Кодимському центрі приймають всіх, хто потребує допомоги.
Щоправда, пані Наталія переймається тим, що не вистачає фахівців.
– Наразі закладу потрібні асистент вчителя і асистент дитини. Адже дітей з особливими освітніми потребами стає дедалі більше. Дуже сподіваємося на державну допомогу у питанні кадрів, – каже директорка.
– Колектив у нас невеликий: логопед Наталя Новоселецька, психологиня Дарія Лужанська, дефектологи Ольга Петляк та Олександр Лужанський. І впевнена, що ми робимо добру справу.
Поруч працює донька пані Наталії і чоловік Олександр. У свої 60 років, звільнившись зі служби в армії, чоловік, який вже мав педагогічну освіту, закінчив магістратуру і отримав фах дефектолога. Тепер працює в ІРЦ, допомагаючи дітям.
Історії, що надихають
Про успіхи дітей тут можуть розповідати годинами. Але найкраще про великі перемоги своїх дітей розкажуть їхні батьки.
«До садка ходити не хотів, а сюди біжить»
Руслан Хілобок, староста села Лабушне, батько Єфрема:
– Коли сину виповнилося два роки, ми помітили у нього затримку мовленнєвого розвитку. Він у нас четверта дитина. Ми вирішили їхати до спеціалістів у Київ. Але нам порадили спочатку звернутися до Інклюзивно-ресурсного центру в Кодимі. Фахівці виявили у нього ще три проблеми і розпочали роботу. І вже через три заняття Єфрем почав з нами спілкуватися. Я був вражений таким результатом. Після двох тижнів занять ми вже не бачили потреби везти сина до Києва. Дуже тішуся тим, що у нас є такий потужний заклад і такі сильні педагоги. І це не тільки про навчання, а й про любов до дитини.
У серпні сину виповниться шість років і ми плануємо, що він піде до школи. З дитсадка нам довелось Єфрема забрати, бо він не хотів туди йти. Сюди ж біжить. Жодного разу не сказав «не хочу». Поки Єфрем вчиться, грається, ми з дружиною спокійно його чекаємо за філіжанкою кави або чаю.
Раджу батькам, які мають таких діток, не опускати руки, а довіритись фахівцям Кодимського центру.
«Знайшли підтримку тут, вдома»
Ірина Олійник із села Лисогірка має двох синів з особливими освітніми потребами:
– Наш молодший син Даня має статус паліативного. У старшого Святослава аутизм, епілепсія наразі в стадії ремісії. До інклюзивно-ресурсного центру Святослава возить чоловік, а я вдома з Данечкою.
Святослав почав відвідувати ІРЦ чотири роки тому. Зараз йому десять років. Дякувати Богу і фахівцям центру, регресу немає.
Ми їздили по всій Україні, шукаючи допомоги. А знайшли підтримку тут, вдома. Ці люди стали частиною нашого життя. Святослав їх полюбив. А якщо йому комфортно, то він відкривається, йде прогрес. Тут все йому настільки близьке, що він запросто може пройтись кабінетами.
Батькам, які мають дітей з особливими потребами, раджу не зупинятись. Моменти відчаю і самотності будуть, але згодом розумієш, що на світі є багато людей, які хочуть допомогти.
«Щаслива, що у нашому містечку є такий заклад»
Ольга Павлухіна, мати Матвія і Станіслава:
– Про те, що в Кодимі є заклад, де займаються з дітьми, які мають особливі освітні потреби, я дізналася від Ольги Козак – завідувачки дитсадка. Саме вона порадила звернутись до фахівців, адже у наших дітей є проблеми з мовленням.
Так ми потрапили в центр. Тут є логопед, дефектологи, психолог. Я щаслива, що у нашому містечку є такий заклад, де допомагають дітям соціалізуватися, а батькам дають шанс на працю та відпочинок. Наразі мої двійнята навчаються у першому класі. Дуже класно і те, що центр розташований в одній будівлі зі школою. На заняттях у школі і в центрі з ними завжди асистент.
«Звертайтесь одразу, що раніше – то краще»
Олена Гачук, селище Слобідка, мати Михайла:
– Михайлик займається тут три роки. Спочатку син звикав, адже дітям з аутизмом важко адаптуватися у новому середовищі. Але у центрі з кожною дитиною працюють за індивідуальною програмою, підтримують, навчають. Тож зараз Михайлик чекає п’ятницю з нетерпінням.
За цей час син почав більше розмовляти, навчився рахувати, гарно писати, знає табличку множення, вірші. Зараз у нього гіперфіксація на цифри, ділення і множення. Ми разом із фахівцями стараємось допомогти йому контролювати цей стан.
Якщо в школі треба висидіти урок, то тут фахівці межують заняття з іграми. Дитині цікаво. З ним займаються як індивідуально, так і в групах. Сина ваблять сенсорні екрани, музичний басейн з кульками, ліплення з пластиліну. Я дуже задоволена і довіряю свого сина фахівцям. Батькам раджу не боятися звертатися по допомогу. Що раніше – то краще.
Чим центр допомагає?
- Фахівці проводять комплексну оцінку, спілкуючись з дитиною в ігровій формі. Це допомагає зрозуміти, як дитина мислить, говорить, спілкується. Так визначаються сильні сторони дитини та ті, де необхідна допомога.
- Якщо під час оцінки фахівці помічають проблеми, то рекомендують пройти додаткове медичне обстеження – точний діагноз дозволяє підібрати найефективнішу програму розвитку.
- За результатами зустрічі ІРЦ готує висновок із рекомендаціями школі чи дитсадку, як найкраще працювати з дитиною.
- Фахівці центру беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку для дитини.
- Регулярне спілкування з учителями та батьками дає змогу стежити за динамікою розвитку дитини і вчасно змінювати підхід, якщо це потрібно.
Мовою цифр
- Інклюзивно-ресурсний центр обслуговує понад 4 тисячі осіб Кодимської і Слобідської громад.
- Впродовж шести років зроблено понад 300 комплексних психолого-педагогічних оцінок.
- Проведено 11690 корекційних занять, 3960 консультацій для батьків і педагогічних працівників.
- 90% дітей у закладах освіти в обох громадах забезпечені корекційно-розвитковими послугами.
Раніше ми розповідали що робило по-справжньому особливим Одеський інклюзивний центр, який знищив російський дрон.
Читайте також: Ці мами не здалися та під час війни створили в Одесі інклюзивний простір для особливих дітей
