Не лише борщ та вареники: в Одесі відбулася революція української кухні

Увага! Цей матеріал не є рекламним і відображає виключно субʼєктивні вподобання його автора. 

Ресторан української кухні в Одесі – справа не зовсім вдячна. Зараз на наше мільйонне місто таких закладів з десяток, не більше. На мою думку, існує декілька хибних упереджень щодо української кухні, які є доволі популярними серед одеситів.

1. Перше – українська кухня жирна, насичена та некорисна.
2. Друге – навіщо їсти в ресторані те, що я (або моя дружина, мама, бабуся – підкресліть потрібний варіант) готують вдома смачніше, дешевше і кожного дня.
3. Третя – популяризація кулінарій, де в будь який час можливість купити поширені українські страви в будь яку пору року – від холодця до фаршированого чорносливу – викликає певне звикання.

Така, колись бажана та малодосяжна, «котлета по-київськи» більше не викликає збудження уяви та рецепторів. Таким чином, ми спостерігаємо, як останніми роками закрилися колись дуже популярні і великі за розмірами ресторани «Глечик», «Українська ласунка», «Хуторець біля моря», «U», «У Солохи», «Ларець». А словосполучення «ресторан української кухні» згадується лише тоді, коли потрібно нагодувати гостей з-за кордону. 

Втім, зʼявилася нова хвиля рестораторів, які хотіли зробити традиційну українську кухню більш сучасною, модерновою, цікавою для молоді, а самі заклади – модними. І вони живуть не лише в столиці. Так, буквально за минулий рік-два в Одесі зʼявилося декілька красивих стильних закладів, до одного з яких я вирішила завітати. 

Стильна уява

Нове кафе української кухні «Uyava» («Уява») розташоване на вулиці Грецькій. Це не дуже прохідна вулиця з точки зору людського потоку, але якщо уважно придивитися, то найсмачніші та найпопулярніші одеські заклади багато років знаходяться саме тут. 

Заклад невеликий – на десять столиків різної величини. Інтерʼєр лаконічний, в світлих тонах. Тут немає традиційних рушників, домотканих доріжок, розписного посуду, а офіціанти не одягнені у вишиванки та віночки. 

Інтреʼєр прикрашає сучасна кераміка з колосками, в залі грає сучасна якісна українська музика, а центральною візуальною домінантою є стіна, яка імітує вʼязку. Із самого входу все натякає на те, що і меню буде таким же стильним, як і інтерʼєр кафе. Втім, з меню можна ознайомитися заздалегідь в інтернеті і дізнатися, що є в наявності, а які страви ви вже не зможете замовити.

Читайте також: Casa Placinta: новий смак Молдови в серці Одеси

Що в меню: без борщу, але з українськими винами

Меню складається зі сніданків, закусок, основних страв, салатів, супів, десертів. В кожному розділі невелика кількість страв – не більше десяти. Але всі вони доволі нестандартні, різноманітні і сезонні. 

Так, наприклад, на сніданок можна спробувати спельтову (254 грн) кашу зі стародавніх сортів пшениці, деруни (від 275 грн), ліниві вареники (289 грн) та, звісно, сирники (від 246 грн), як солодкі, так і солоні. 

Меню закусок складається з традиційних, але доволі легких страв в незвичному виконанні:

• банош фрі (93 грн),
• квасолиця (149 грн),
• тост Вітелло Шпротато (263 грн).

В принципі, ці страви сміливо можна брати як основну або гарнір. Але спочатку подивіться другі страви, оскільки деякі з них подаються з гарніром. 

Основні страви більш поживні та насичені, але головне, через них ви можете познайомитись зі смаками інших регіонів України. 

Наприклад, качанна каша з курчам  – це смак полтавщини, де унікальний гарнір готують в закладі, а не замовляють у полтавських господинь. Котлети по-київськи (296 грн) можна не представляти окремо. Форель із зеленими овочами (368 грн) – страва, яку дуже полюбляють в Закарпатті.

Зазначу, що в кожній страві розписані не лише інгредієнти, а й алергени, а ось вагу страв в меню не позначили, і хоча офіціант попереджає, що порції великі, все ж таки хочется знати більш конкретно, на що розраховувати. 

Ну, а по-справжньому шокувало те, що в меню немає українського червоного борщу! Про шок – звісно, це жарт, але, зараз це здається дуже сміливим рішенням. 

Про сміливість засновників свідчить і барне меню. Так, тут майже немає імпортного алкоголю. Всі вина, пиво, міцні та безалкогольні напої – вітчизняні, з різних регіонів країни. Лише віскі, текіла та ром неукраїнського походження. Таке рішення, безумовно,  викликає лише повагу та оплески. 

Цитати з меню

• Молочна гречка з грушею – 188 грн
• Великий дерун з креветками та яйцем – 348 грн
• Буряк з козячим сиром – 97 грн
• Хрусткі вареники з судаком – 285 грн
• Качка з чотирма видами моркви – 378 грн
• Фаршировані перці – 240 грн
• Зелений борщ – 185 грн
• Шоколадно-сливовий пиріг – 188 грн
• Еспресо – 35 грн

Читайте також: Новий «Гастроном» на Дерибасівській: атмосфера одеського дворика, знайомі страви та солодкі коти (фото)

А що на смак: ніжні текстури й незвичайні поєднання

Для того щоб спробувати «Uyava» на смак, я замовила паштет з буряком та вишнею (169 грн), чікен Цезар (287 грн), судака з йогуртовим соусом (346 грн), Новий Київський торт (165 грн), лимонад з персика, яблука та ромашки (85 грн), доппіо (55 грн). 

Мене попередили, що деякі страви будуть готові не дуже швидко, і про те, що порції великі. Я вирішила, що зможу забрати залишки до дому. Спойлер, так не сталося!

Паштет з буряком та вишнею виявився надзвичайно ніжним, настільки вершковим, що це було більше схожим на крем до профітролів. Але тут його подають з набором різного «брутального», трохи підсмаженого крафтового хліба. Поєднання таких різних структур виходить дуже цікавим. Смак паштету, незважаючи на наявність вишні, вийшов більше солодкуватим і в ньому майже не було відчутно саме мʼяса. Його післясмак проявлявся вже пізніше. Страва може не сподобатися тим, хто полюбляє в паштеті насиченість та фактуру, адже нагадує більше десерт, але для любителів нових вражень – це саме воно. 

Чікен Цезар – варіація на тему найпопулярнішого на наших теренах салату сучасності після олівʼє. В одеських закладах його можна знайти з куркою, лососем, креветками, тунцем і навіть ковбасою. В «Уяві» його готують з двома міні-київськими котлетками та подають, не змішуючи інгредієнти. Таким чином, його можна замовляти і як другу страву, а можна розрізати котлетки навпіл і все змішати. 

Я не люблю судака через його знежиренність та сухість. Втім, я все одно його замовила через гарнір – цибулеве «сіно», яким покривають рибу, немов шубою. Виглядає це дуже красиво і смакує також незвичайно. Думаю, що любителі судака були б у захваті від риби – філе вийшло доволі соковитим, а йогуртовий соус додає ніжності, але я так і не змінила свого ставлення до судака. В той же час мені підкорило рішення з особливо підсмаженою цибулею-пореєм. На жаль, цей «стог» не можна замовляти окремо або як додаток до інших страв. 

Виявляється, цей культовий виріб може бути не приторно солодким масляним тортом. Уявіть собі маленькі хрусткі шматочки безе, занурені в ніжний кавово-вершковий крем та морозиво. Думаю, що цей десерт вартий того, щоб приходити в кафе лише заради нього.

Загальне враження

Окремо хочеться сказати про обслуговування. Воно дуже приємне і ненавʼязливе. Щойно я присіла за столик, мені подали склянку води. Здавалось би, це не рідкість в одеських закладах. Але вода була трохи підігрітою! І це було дуже влучно у вітряний зимовий вечір. Це був акт справжньої турботи до клієнта. 

Працівники кафе детально розповідали про страви, з чого та як вони приготовані. Причому це були не стандартні відповіді. Відчувалось, що людині не просто приємно про це розповідати, вона і справді, захопилася, загорілися очі, а ці емоції та захоплення передалося і мені як клієнтці. 

Читайте також: Де в Одесі спробувати найкращі пончики та святкові страви

Фото авторки