Продовжуємо нашу нову рубрику Смачне місце, і сьогодні запрошуємо вас у чергову гастрономічну подорож. Не зважаючи на тісні історичні та сучасні економічні звʼязки, литовська кухня не надто популярна в Одесі. Втім, сподіваємось, що це в минулому, адже в новому 2024 році у нас зʼявилося місце, де можна скуштувати головні литовські смаколики з важковимовними назвами.
Увага! Даний матеріал викликає апетит!
Де шукати Литву в Одесі?
«Маленька Литва» – так називається кафе, яке знаходиться в нетуристичному районі старої Одеси, на Старопортофранківській вулиці. Історія появи цього закладу колись може стати основою для кіно. Власник закладу – пан Міндаугас, литовець, який багато років жив та працював у Британії, але одного разу приїхав у відпустку в наше місто. Тут він зустрів свою долю і вирішив залишитися жити і пʼять років тому у нього народилася донька. В лютому 2022 року, родина вимушено виїхала з України, але за рік вирішили повернутися додому, адже вже не бачили своє життя не в Україні.
За цей час в місті відбулося багато змін. Одного разу, друзі запропонували йому відкрити якийсь заклад – ціни на оренду знизилися, приміщення, які раніше були в оренді звільнилися. Міндаугас і раніше думав про це, але була одна проблема – ні він, ні його дружина ніколи не займалися ресторанним бізнесом. Втім, вони вирішили спробувати.
Інтерʼєр «Маленькоі Литви» дістався від попередніх орендарів, і виглядає трохи морально застарілим. Але нові господарі потрохи вдихають в нього нове життя. Тут зʼявились цікаві деталі, як-то підставки під страви з мапою регіонів, багато зелені, а на фасаді ми бачимо герб та прапор дружньої нам держави. Ще одна родзинка — кухня. Вона закрита від відвідувачів, але відкрита для всіх перехожих зі сторони Старопортофранківської.
Підручник історії на тарілці
Меню закладу доволі лаконічне та займає одну сторінку. Але цього достатньо, щоб ознайомитися з основними стравами литовської кухні. Крім них, є декілька страв української кухні – сирники, вареники з вишнею та з чорницею, курячий суп і суп пюре з грибів, соління. Нещодавно в асортименті зʼявилися крильця, салати, чалагач але готують їх теж на литовський манер.
- Чічінско кепсніс — ковбаски, загорнуті в картопляне тісто і смажені у фритюрі.
- Баланделія — голубці зі свинячим фаршем. Подаються з картоплею фрі.
- Цепеліни — величезні картопляні зрази з суміші відварної та сирої картоплі.
- Дічкукуліс — схожі на цепеліни, але готуються з тертої сирої картоплі.
- Ведарай — картопляні ковбаски зі шкварками.
- Жемайчу блінай — своєрідні «родичі» українських картопляників з начинкою пласкої форми. Походять з одного регіонів на заході Литви.
- Кугеліс — картопляна запіканка, подається з соусом.
- Кібінай — ці пиріжки заслуговують на окрему статтю. Якщо коротко, вони потрапили у меню литовців завдяки переселенню караїмів до Литовського князівства ще у XIV ст.
Страви походять з різних регіонів, але лише частково дають уявлення про литовську кухню, яка насправді дуже різноманітна. Меню ряснить чисельними гастрономічними перетинами української та литовської кухонь, а також нагадує, що частина наших сучасних територій колись знаходились у складі Великого Литовського князівства. До тих часів відноситься і перша відома письмова згадка про наше місто (19 травня 1415 року) як порта Коцюбіїв.
Картопляний рай
Свій обід я розділила, як у відомій поговорці, з другом. І це було правильним рішенням. Ще на етапі вибору в очі кидається розмір страв – вони великі та надзвичайно ситні. Враховуйте це. Цепеліни, Дічкукуліс, Кібінай подають по дві штуки на порцію, тож сміливо можна брати одну страву на двох.
На пробу ми замовили: Дічкукуліс, Ведарай, Вареники з вишнею. Наступний свій візит я присвятила пиріжкам Кібінай, які брала на виніс.
Дічкукуліс (165 грн) виявились надзвичайно ніжними на смак. Вершкова поливка огортає шматочки картопельного тіла страви і кожний шматочк тане в роті, залишаючи приємний грибний післясмак. Ведерай (170 грн) – картопляно — шкваркові ковбаски в натуральній оболонці, обсмажуються в олії. Завдяки цьому ми маємо помірно-хрустку золотисту скоринку зовні і соковиту начинку. Вареники з вишнею (130 грн) – добре приготована класика. Тісто тонке і ніжне, як і має бути, але виглядають не так як зображені в меню. Подаються зі сметаною.
Пиріжки Кібінай (110 грн 2 шт) готують з пісочного тіста. Начинка – мʼясна, в нашому випадку це куриця або телятина рублена шматочками з додаванням цибулі. Пиріжки мають символічну форму напівмісяця, випікаються в печі і дуже соковиті.
До їжі можна замовити литовське пиво. Поки що воно є лише у банках, але у планах закладу завозити розливне. Тим хто «виживе» після основних страв і захоче ще «солоденького», пропонують Наполеон (155 грн) та Медівник (145 грн).
Цікаво, що все готують наші місцеві кухарі, правда під наглядом Міндаугаса, який на початковому етапі особисто все перевіряв та корегував, щоб смак був саме таким, як вдома.
Фото автора
Так описано, що вже хочеться туди бігти. Особливо, хто був у Литві і зміг натрапити на місця з чудовими зразками їхніх страв