Історія кримських татар – це історія боротьби, депортації, вигнання й нескінченного повернення до свого коріння. Зараз в Одесі проживає трохи більше тисячі кримських татар. Для них Крим залишається не лише батьківщиною, а й духовним центром, джерелом ідентичності. Одне з найважливіших свят для мусульман і кримських татар – Курбан-байрам – об’єднує родини, знайомить молодь із традиціями та зміцнює спільноту.
Курбан-байрам: сенси й обряди
Цьогоріч Курбан-байрам почали святкувати 6 червня. Святкування триває чотири дні і пов’язане з хаджем – паломництвом до Мекки. Це не просто релігійне свято – це вияв солідарності, милосердя і духовного оновлення. Центральним обрядом свята є жертвопринесення, яке має глибоке символічне значення. М’ясо жертви ділиться на три частини: для своєї родини, для родичів та для нужденних, розповідає імам Хамза Іса.
– Один із елементів свята – проявляти милосердя. Людина має пожертвувати. А чим пожертвувати? Якраз курбанами. А нужденних зараз побільшало. Не всім по кишені купити м’ясо. Тож кожен отримує подарунок – кілограм, два, три. Ми роздамо п’ять тонн м’яса. Ви уявляєте, скільки родин його отримують? Це приємно.
У сучасних умовах війни ця традиція набуває особливої актуальності.
– Частину віддаємо потребуючим мусульманам, які в ЗСУ. Навіть з Одеси у нас є знайомі, які пішли добровольцями на фронт. Відчувається, що їх не вистачає. Ми їх в першу чергу намагаємося вітати, їм передавати, щоб вони також відчули трішки атмосферу цього свята, – ділиться волонтер Ільяс Шейхіслямов.
Після святкового намазу люди відправляються вітати одне одного зі святом. Перша людина, до кого приходять або кому дзвонять, – мама. Потім вітають всіх людей старшого віку. Молодші йдуть в гості до бабусь та дідусів, цілують їм руку в знак поваги і обовʼязково отримують подарунки. Це можуть бути гроші, а також якісь милі дрібнички.
Підготовка для свята триває не один день. Голова ГО «Кримські татари Одещини» Февзі Мамутов розповідає, що Курбан-байрам, окрім всього, це ще й певна фінансова культура, яку би він хотів передати своїм дітям:
– Є така особливість. Ти можеш виділяти фінанси для жертвоприношення цих тварин, а можеш і не виділяти. Тож в тебе повинна бути певна фінансова дисципліна, щоб ти цілий рік накопичував гроші саме для цього. Я б дуже хотів, щоб мої діти на це звертали увагу.
Домашні традиції кримських татар: кава, частування і гостинність
Особливе місце у кримськотатарській культурі займає гостинність. Свято Курбан-байрам – це постійний рух, коли рідні, сусіди та друзі відвідують одне одного, пригощаються, дарують увагу. У кожній оселі гостей зустрічають чашечкою ароматної кави, звареної у джезві, зі справжніми вершками – хаймахом. Це не просто напій, це ритуал, частина родинного тепла, згадує пані Сєрвіназ.
– Я жила з бабусею і треба було зустрічати людей, накривати стіл. В один із днів я нарахувала вісімдесят людей, хто до нас прийшов. Зазвичай ми пригощаємо гостей кавою та солодощами. Але якщо люди приїздили, наприклад, з іншого міста, тоді ми обовʼязково готували щось, тому що вони були голодні з дороги.
На столі обов’язково присутні традиційні страви: сарбурма (м’ясний пиріг), плов, солодощі. Рецепти передаються з покоління в покоління, а сама кухня є важливою частиною ідентичності. У дні свята в кримськотатарських оселях двері не зачиняються – це прояв поваги, турботи, єдності.
Пам’ять про депортацію і сучасні виклики
Історія кримських татар – це також історія болю. У 1944 році майже весь народ було депортовано. Сотні тисяч опинилися в Середній Азії. Лише після проголошення незалежності України розпочалося масове повернення. Багато родин змогли повернутися лише в 1990-х роках. Серед них були й рідні Закіра Калмикова, пенсіонера, який вже чотири роки не може потрапити до свого будинку в Криму.
– Я свідок того, як мої родичі поверталися до Криму, сприяв певною мірою цьому. Знайшов під час повернення двоюрідного брата, який зі своєю сім’єю зміг повернутися до Криму лише у 1990 році. До цього він більше сорока років зазнавав усілякого лиха в Середній Азії.
Але й у XXI столітті кримські татари знову зазнають переслідувань через окупацію Криму. Багато хто знову змушений жити на материковій частині України, подекуди в еміграції.
Курбан-байрам стає точкою духовного зв’язку з домом. Це момент, коли родини згадують свою історію, моляться за полонених, зідзвонюються з тими, хто залишився в Криму. Це свято не тільки релігійне, це свято пам’яті й надії.
*****
Одеса, завдяки мультикультурному середовищу, стала справжнім домом для багатьох кримських татар. Тут живе і пам’ять про історичну батьківщину, і надія на краще майбутнє. Курбан-байрам об’єднує одеських татар, нагадує їм, що навіть далеко від Криму вони залишаються частиною єдиного народу, який пам’ятає, любить і чекає на повернення додому.
Довідка «ОЖ»
Кримські татари – корінний народ України тюркського походження, що сформувався на Кримському півострові та у степовій Україні. Складаються з кількох субетнічних груп.
Розмовляють кримськотатарською мовою, яка входить до тюркської мовної сім’ї.
Проєкт «Мультикультурна Одещина» підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи. Його зміст є виключною відповідальністю видання «Одеське життя» і не обов‘язково відображає позицію Європейського Союзу.
Читайте також:
