Ключові моменти:
- Мобільна паліативна бригада в Одесі допомагає важкохворим удома.
- Медики контролюють біль, коригують лікування та навчають родичів догляду.
- Допомога за направленням безкоштовна, але частину ліків оплачують родини.
- Попри моральне навантаження й нестачу підтримки, медики продовжують боротися за якість життя пацієнтів.
Кореспондентка «Одеського життя» Ольга Магазинська провела день із виїзною бригадою відділення мобільної паліативної допомоги №29. Разом із медиками вона відвідала важкохворих одеситів, поспілкувалася з їхніми рідними та завідувачкою відділення Тетяною Нєткачевою. За шістьма домашніми візитами — різні людські історії, щоденна боротьба з болем і спроби відновити те, що здавалося втраченим. Але є й інший бік цієї роботи: родини не завжди можуть самостійно впоратися з витратами на лікування, а самій бригаді бракує належної підтримки.
15 медиків, 2 авто та бажання допомагати людям
Робочий день працівників відділення мобільної паліативної допомоги розпочинається… з вечора, саме тоді відбувається складання графіку роботи.
– Це – важливо, – розповідає завідувачка Тетяна Нєткачева, – оскільки наразі ми надаємо послуги 90 пацієнтам, а ще плюс незаплановані події.
Втім, саме цього дня нічого екстреного не відбулося. Отримавши згоду від рідних на присутність кореспондента, ми вирушаємо разом із медиками до першої на сьогодні з пацієнток. Дорогою запитуємо Тетяну Іванівну про те, що найбільше цікавить читачів.
– Пані Тетяно, а як загалом визначають, хто має право на паліативну допомогу та як її отримати?
– Зазвичай це пацієнти з тяжкими хронічними та прогресуючими захворюваннями. Загалом для призначення паліативної допомоги є чіткі критерії: спроможність людини ходити, сприймати реальність, больовий синдром, здатність до самообслуговування та інше. Наприклад, один пацієнт після інсульту може ходити, інший – ні. Тому не кожна людина після або з тяжким захворюванням потребує паліативного догляду. Направлення до нас видає сімейний або лікуючий лікар.
– Зрозуміло. Ось пацієнт взяв направлення, які послуги він може отримати від вас?
– Це визначено пакетом НСЗУ «Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям». До послуг пакету входять:
- оцінка стану пацієнта;
- призначення медикаментозного лікування, зокрема і препаратів проти хронічного болю;
- взяття біоматеріалу для досліджень;
- медичні маніпуляції та інструментальні дослідження (встановлення катетера, киснева терапія за допомогою кисневого концентратора, ЕКГ тощо);
- навчання родичів або осіб, що доглядають за пацієнтом, навичкам догляду;
- ведення пацієнтів з рідкісними захворюваннями;
- психологічний супровід пацієнтів і їхніх родичів тощо.
– А як це відбувається на практиці?
– Після оформлення всіх необхідних документів ми відвідуємо пацієнта, оцінюємо його стан, призначаємо лікування, спостерігаємо, як людина на нього реагує. Якщо потрібно – коригуємо. Раз на тиждень лікар обов’язково відвідує пацієнта, в інші дні тижня телефонує і за результатами бесіди здійснює додатковий виїзд. Окрім того, колеги протягом зазначеного періоду беруть матеріал на аналізи, роблять кардіограму та інші маніпуляції.
– Загалом ми намагаємося не просто зробити гідним та безболісним життя пацієнта, а по максимуму його відновити. Інколи нам це вдається, тоді пацієнта знімаємо з паліативу.
– А є якийсь термін, протягом якого ви надаєте допомогу?
– Ні, критеріїв щодо часу перебування на паліативі немає.
– Наскільки часто ваші пацієнти потребують позапланових візитів?
– По-різному. Пацієнти, а частіше їхні родичі, можуть телефонувати на черговий номер, хоча часто набирають не чергового, а саме лікарів. Ми до цього звикли, родичі хвилюються – хвороби важкі, трапитися може що завгодно і будь-якої миті. В залежності від ситуації ми або самі приїжджаємо, або радимо, які ліки необхідно прийняти, або викликаємо швидку.
Що кажут пацієнти про медиків з бригади паліативної допомоги
І от ми вже на місці, вітаємося з пацієнткою пані Мариною Сергіївною. Жінка пережила два інсульти, наразі прикута до ліжка, проте позитиву їй не займати. Пацієнтка лікарів рада бачити, і це помітно. Поки медики виконують звичну роботу, ми спілкуємося з донькою пані Марини – Іриною.
– Ірино, як давно хворіє ваша мама?
– Вже близько двох років. І приблизно стільки вона перебуває на паліативному догляді.
– А чому ви обрали саме такий вид допомоги?
– Спочатку нас відвідувала сімейна лікарка, але можливостей у неї менше, ніж у паліативної бригади. Тому я оформила такий догляд. Звісно, стан мами не буде таким, як раніше, проте лікування допомагає: вона розмовляє, бадьора. І що дуже важливо, у разі якихось проблем зі здоров’ям ми отримуємо допомогу одразу, лікарі спостерігають за усіма змінами. У мами є доглядальниця, але лікаря вона ж не замінить. Мені набагато спокійніше, адже будь-якої миті я чи доглядальниця можемо проконсультуватися, отримати корекцію лікування. Лікар приїжджає, коли потрібно, і оцінює зміни у маминому здоров’ї. Спочатку мамі було важко прийняти те, що з нею відбулося, свої обмеження. Тут нам дуже допомогла психолог відділення. Загалом усім, хто має родичів із важкими захворюваннями, раджу звертатися до паліативу, буде краще і родичам, і вам.
А ми вирушаємо до наступного пацієнта. І в нас є час для подальших запитань.
– Тетяно Іванівно, Ірина згадала про психолога у вашому відділенні. А які ще спеціалісти входять до паліативної бригади?
– Невролог, кардіолог, терапевти, анестезіолог, психолог, дерматолог, отоларинголог, реабілітолог, уролог, хірург, медичні сестри.
– А якщо паліативному пацієнтові потрібна консультація лікаря, якого немає у вашій бригаді, чи якесь додаткове обстеження?
– Якщо такий лікар є в нашому КНП, тоді він йде нам назустріч і оглядає пацієнта. Якщо потрібно зробити МРТ чи КТ, це вже лягає на плечі рідних. Хоча можна викликати заздалегідь одеське соціальне таксі (зателефонувати 15-01 або зробити замовлення на сайті Одеської міськради), і тоді за транспортування пацієнта сплачує місто.
Читайте також: Як в Одесі працює Veterans HUB, чим допомагає захисникам та їхнім родинам
Памперси за умови фото і подяки: хто та як допомагає паліативній бригаді
– Ваші послуги, зрозуміло, безкоштовні за наявності направлення. А як щодо ліків, їх родичі купують?
– Що стосується допоміжних засобів (кисневі концентратори), деяких ліків, перев’язувальних матеріалів тощо – це є, але потужні медикаментозні препарати – так, в основному за рахунок пацієнтів.
– Хтось відділенню допомагає, якісь організації, депутати?
– Здебільшого хіба що родичі пацієнтів, яких вже немає. Вони добре усьому ціну розуміють. Звичайні люди. Наприклад, син нашої померлої пацієнтки, його мамі ми привезли кисневий концентратор, телефонує і каже: «Там стаканчик у ньому лопнув, я зараз куплю та привезу, ви ж апарат іншій людині віддасте». Уявляєте, тут поховання, горе, а він про інших думає, а ось депутати… Я колись зверталася до наших народних обранців, кілька разів листа писала, бо він десь губився. Так вони по пачці памперсів пацієнтам виділили, але за умови фото і слів вдячності на камеру. Це було принизливо для деяких пацієнтів, і вони відмовилися. Тож більше й не прошу.
Того дня ми відвідали ще кілька важких пацієнтів: вони не рухаються, не говорять, а інколи й самостійно не дихають. На це важко дивитися, а ще важче, коли їхнє лікування полягає лише у позбавленні болю, адже про повне одужання тут не йдеться.
– Пані Тетяно, ви керуєте відділенням три роки. Якби ви знали і бачили все те, з чим стикнулися за цей час, чи погодились би працювати у паліативі?
– Я йшла на три місяці, підмінити колегу, – і залишилася. У нас важка робота, насамперед морально. Кожен лікар радіє, коли людина одужує чи входить у стійку ремісію. У нас це буває нечасто, скоріше, мова йде про стабілізацію стану, але це так окриляє!
– Розкажіть.
– Молода жінка під час війни з родиною відпочивала на Одещині і під час купання травмувалася. У результаті – нижче шиї вона нічого не відчуває. Нам тоді дуже допомогла «Корпорація монстрів», вони надали додаткових реабілітологів. Зараз жінка може самостійно сидіти та трохи рухати рукою. Так, на це пішло два роки, але ж є прогрес! Або наш улюблений пацієнт, якому ми дали прізвисько Супермен! Він пересувається у кріслі колісному, чим тільки не хворів, але жага до активного життя просто вражає! А ще мене надихає наша команда – кожен на своєму місці, кожен «горить» своєю справою. Тому так, я б залишилася на цьому місці, це – моє місце.
Після допомоги шістьом пацієнтам бригада повертається у відділення, приводити до ладу папери (а куди ж без них) та планувати новий день. А я вкотре переконуюся, що медичний працівник – це все ж більше, ніж просто професія.
З огляду на наявність травматичного контенту деякі дані пацієнтів були змінені, а фото – оброблені.
Нагадаємо, в Одесі безкоштовно лікують гепатит – хто може отримати ліки від держави.
Раніше ми повідомляли, що в Одесі об’єднали п’ять медзакладів: до чого варто готуватися пацієнтам.
Читайте також: «У центрі пекла»: одеські рятувальники розповіли, як гасять пожежі під обстрілами
